Кульмінацією притчі про Блудного Сина (Лк 15,11-32) – є обійми тата і сина!
Бо в обіймах – ми як вдома!
✔СТАРШИЙ СИН
Старший син лишився з татом…
Нікуди не йшов, нічого не просив… Але! Але лишився засмучений! Розчарований! Роздратований та обурений любов’ю і милосердям Батька до свого брата…
Він такий послушний, але страждаючий у цій законопослушності… Виконував сумлінно обов’язки, але не був свобідний! Бо робив все насилу! «НАМУС»!
Був в домі тата, але не цінував ні того, що мав, ні те, ким був… І, напевне, ніколи не дозволив батькові себе просто обійняти… І чи хтось боронив йому, коли повеселитись з друзями? Він же сам встановив собі такий стиль «послушанія»…
⠀
✔️МОЛОДШИЙ СИН
Усе що син отримав від тата в спадщину – розтратив, живши РОЗПУСНО. Кожного разу коли грішимо, тратимо найцінніший спадок – людську гідність. Кожен гріх – це перелюб, бо зраджуєм Божій любові!
Він зійшов на дно! Але «вигрібає» з цього дна, тільки тому, що має мужність сказати собі правду про себе. ВИЗНАТИ ПОМИЛКУ! І бачити перспективу… Відштовхується від цього дна і бачить «рятувальне коло», яким є пам‘ять про своє походження…
Згадка про дім і тата…
Син не може бути наймитом… ніколи!
І, навіть, якщо він був готовий, то батько цього не дозволив… Гідність Божого синівства – вона така: незнищима. З жодним болотом її не змішаєш – бо нема такого гріха, якого Бог би не міг простити…
⠀
✔️БАТЬКО
Спадщина. Батько любить своїх дітей. Надбав для них. Віддав передчасно те, що їм (не)належить. Дозволив себе «поховати за життя», та не перестав любити.
Так Бог діє, щодо нас: Він залишає нам свободу навіть помилятися, тому що, створивши нас, Він обдарував нас великим даром свободи.
Батько чекає і виглядає. Як тільки бачить сина на лінії горизонту – пускається на зустріч! Прощає і повертає те, що може повернути! Не розтринькане майно, бо його нема, але синівську гідність!
Дає одяг, сандалі і перстень!
Дарує прощення!
Центром і кульмінацією зустрічі є обійми батька-сина. Обійми, які промовляють без слів і виявляють те, що є у серці.
Так часто нам просто бракує обіймів…
…
І ніхто з нас не має права почуватися бездомним і безхатьком – бо в обіймах Бога ми завжди дома.
