Кульмінація притчі про Блудного Сина

Читай також

  • Час лікує рани
  • Наш Бог ― Бог гніву чи любові?
  • Слухати голос Бога
        • Кульмінація притчі про Блудного Сина

          Кульмінацією притчі про Блудного Сина (Лк 15,11-32) – є обійми тата і сина!

          Бо в обіймах – ми як вдома!

          ✔СТАРШИЙ СИН

          Старший син лишився з татом…

          Нікуди не йшов, нічого не просив… Але! Але лишився засмучений! Розчарований! Роздратований та обурений любов’ю і милосердям Батька до свого брата…

          Він такий послушний, але страждаючий у цій законопослушності… Виконував сумлінно обов’язки, але не був свобідний! Бо робив все насилу! «НАМУС»!

          Був  в домі тата, але не цінував ні того, що мав, ні те, ким був… І, напевне, ніколи не дозволив батькові себе просто обійняти… І чи хтось боронив йому, коли повеселитись з друзями? Він же сам встановив собі такий стиль «послушанія»…

          ✔️МОЛОДШИЙ СИН

          Усе що син отримав від тата в спадщину – розтратив, живши РОЗПУСНО. Кожного разу коли грішимо, тратимо найцінніший спадок – людську гідність. Кожен гріх – це перелюб, бо зраджуєм Божій любові!

          Він зійшов на дно! Але «вигрібає» з цього дна, тільки тому, що має мужність сказати собі правду про себе. ВИЗНАТИ ПОМИЛКУ! І бачити перспективу… Відштовхується від цього дна і бачить «рятувальне коло», яким є пам‘ять про своє походження…

          Згадка про дім і тата…

          Син не може бути наймитом… ніколи!

          І, навіть, якщо він був готовий, то батько цього не дозволив… Гідність Божого синівства – вона така: незнищима. З жодним болотом її не змішаєш – бо нема такого гріха, якого Бог би не міг простити…

          ✔️БАТЬКО

          Спадщина. Батько любить своїх дітей. Надбав для них. Віддав передчасно те, що їм (не)належить. Дозволив себе «поховати за життя», та не перестав любити.

          Так Бог діє, щодо нас: Він залишає нам свободу навіть помилятися, тому що, створивши нас, Він обдарував нас великим даром свободи.

          Батько чекає і виглядає. Як тільки бачить сина на лінії горизонту – пускається на зустріч! Прощає і повертає те, що може повернути! Не розтринькане майно, бо його нема, але синівську гідність!

          Дає одяг, сандалі і перстень!

          Дарує прощення!

          Центром і кульмінацією зустрічі є обійми батька-сина. Обійми, які промовляють без слів і виявляють те, що є у серці.

          Так часто нам просто бракує обіймів…

          І ніхто з нас не має права почуватися бездомним і безхатьком – бо в обіймах Бога ми завжди дома.

          Отець Роман ДЕМУШ

          Читай також

        • Час лікує рани
        • Наш Бог ― Бог гніву чи любові?
        • Слухати голос Бога
          • Оціни

            [rating-system-posts]