“Люди хочуть бути досконалими, але шляхом, що веде до досконалості, йти не хочуть” (св. Йоан від Хреста).
Народився у 1542 р. у м. Фонтіверос. Батька втратив ще будучи у материнському лоні. Все життя його було святим. Весь його шлях: від нічого до Всього (Бога). Сім’я Йоана, після втрати батька проживала у великій бідності і скруті. Одного разу мама застала малого Йоана на молитві і запитала про що він молиться. “Я молюся ні про що. Краще всього ні про що молитися: тоді все уже є і все добре…”. Боже Провидіння оберігало малого Йоана ще з дитинства, одного разу граючись із хлопчаками Йоан впав у колодязь і напевне був би втопився в ньому якби не “Зірка на небі” яку він побачив і кусок напівгнилої дошки за який зачепився поки його не витягнули з прірви. У 1563 році вступив до Кармелю, після служіння хворим і закінчення єзуїтської школи та відкинення пропозиції про служіння капеланом у лікарні. Він хотів бути МОНАХОМ. У 1567 р. Йоан зустрівся з св. Тересою з Авіли і власне їм випаде з часом реформувати Кармелітський Чин згідно з першим строгим уставом, – те чого бажав Йоан. Однак це велике прагнення не обійшлося без перешкод: взуті кармеліти не схвалювали такої ідеї про реформу, тому напали на Йоана і ув’язнили його у своєму монастирі в Толедо. Святого помістили в незручну малу келію де було лишень одне маленьке віконце із ґратами. У такому місці Йоан провів дев’ять місяців без нарікань і осуджень співбратів, а Господь Бог в той час обдарував його душу великими ласками. Св. Йоан від Хреста був переконаний що лише в усамітненні душа осягає свободу. Тому він часто віддалявся з монастиря у гори. Він жив тільки для Бога і Його любові.
Страждати і мовчати до кінця, – це дві, як на мене актуальні пропозиції св. Йоана від Хреста для людини сьогодення, котра постійно женеться за “новими враженнями і досвідом” цього світу.
Далі буде…
