Велика субота

Читай також

  • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
  • У пошуках крихти надії
        • Велика субота

          «Обгорнув полотном і поклав у гробі» (Мр 15,46).

          Продовжуємо розмірковувати над таємницями Пасхального тридення (Великий Четвер, Велика П’ятниця і Велика Субота) разом із св. Альфонсом Лігуорі. На черзі останнє розважання на Велику Суботу.

          Коли мати дивиться на терпіння і смерть свого Сина, без сумніву усі його болі сама відчуває; однак коли надійде хвилина погребання, думає, що вже більше його не побачить, це викликає їй більші над інші терпіння. Таким був останній меч болю, який пробив болюче Серце Марії.

          Згідно із св. Бонавентурою, Мати Божа, перш ніж відійти від гробу, поблагословила святий камінь. І так залишивши свого Сина і гробівець, повернулася до дому, але в гробі залишила своє  Серце. Пресвята Діва Марія залишила своє Серце разом із Ісусовим в гробі, бо Ісус був Її єдиним скарбом. «Бо де скарб ваш, там буде й ваше серце» (Лк 12,34). А де є наше серце зложене, може в створіннях, в болоті? Чому не в Ісусі, який хоч Вознісся на небо, залишився, вже не померлий, але живий, у Пресвятій Євхаристії, для того, щоб посісти наше серце? Наслідуймо Пресвяту Діву; замкнімо наше серце у кивоті, щоб ніхто його вже звідти не забрав.

          Уявімо собі, що є разом із Матір’ю Болісною при гробі Її Сина, поєднаймо наші почуття з Її почуттями і говорімо з любов’ю:

          Ісусе мій у гробі положений! Цілую той святий камінь, який Тебе закриває. Однак по трьох днях воскреснеш; прошу тебе задля Твого славного воскресіння, щоб в останній день славно воскрес і з’єднаний з Тобою на віки в небі, величав Тебе і любив неустанно. Вчини це через свої страсті і через той біль, якого дізнала Твоя дорога Мати, відпроваджуючи Тебе до гробу.

          Розважання на всі дні цілого року з творів Св. Альфонса Марії Лігуорі. Том I. Зібрав О. Якуб Крістіні С. SS. R. Переклав з італійської О. Владислав Солдарський С. SS. R., Торунь 1935, с. 516-518.

          Переклав з польської о. Назарій ЛАНЬКО

          Читай також

        • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • У пошуках крихти надії
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.