Не бійтесь йти по хвилях!

Читай також

  • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
  • У пошуках крихти надії
        • Не бійтесь йти по хвилях!


          В євангельському уривку (Мт.14,22-34) розказується про те, як Ісус Христос вночі йде до своїх учнів по воді розбурханого моря.


          По морю життя…

          ✔️БУРЯ
          Ідучи морем, Ісус виявляє учням своє Божество. Він ступає по безодні, як по суші (які Він сотворив).
          Йде і не потопає…

          За старозавітним розумінням, не можна побачити Бога і залишитися живим. Саме тому учні налякалися Ісуса, що ступає по воді…
          Це Бог?
          Привид?
          Ілюзія?

          Нам часто важко розпізнати присутність Бога в «бурях нашого життя»…
          В світі сповненого гріха – ще Важче!

          В час війни ми питаємо: а де Бог?
          А дехто питає, навіть, як можна вірити в Бога, коли довкола війна?
          Але, відповіддю на це питання є: а коли вірити, як не тепер?!

          ✔️ПОГЛЯД
          Апостол Петро, намагаючись випробувати Божество Ісуса Христа, каже: «Учителю, якщо то Ти, то дозволь щоб я теж йшов по воді».
          Ми теж часто випробовуємо Бога…

          Але насправді то не апостол випробовує Ісуса, а Ісус випробовує його віру, довіру до Бога.

          І ось Петро починає іти по воді. Йде по воді допоки ДИВИТЬСЯ на ІСУСА!!!
          Але як тільки-но Петро (і ми також) засумніваємося і перестанемо дивитися на Ісуса, – почнемо розглядатись на всі сторони і перестрашимось великих хвиль, думатимемо, що йти по воді неможливо – почнемо потопати.

          Ми живемо серед гріховності світу, але так важливо мати мужність відмовитись від неї.
          Не дозволити себе потопити!
          Не піди на дно!

          Напевне, ми ще ніколи не дивились так близько в очі смерті як тепер…

          А дивлячись в очі смерті, дивимось також в обличчя Бога…
          Тоді навіть вмерши – житимемо!

          ✔️СПОКІЙ
          Дуже важлива, також і фінальна картина цієї події. Євангелист розказує, що як тільки Ісус з Петром увійшли до човна, вітер ущух, а всі, хто був у човні, впали ниць перед Ним, кажучи: «Направду ти є Син Божий».
          У човні були разом усі апостоли, яких об’єднував «досвід слабкості, сумнівів, страху й маловір’я». Але щойно до човна ввійшов Ісус, як «атмосфера змінюється: всі почуваються в єдності у вірі в Нього».

          Коли ми далеко від Ісуса, то часто почуваємося переляканими. Нам Бракує Віри не лише в Бога, але й в самих себе…
          Так Важливо дозволити Ісусові ввійти в човен нашого життя.

          Так важливо, не боятися!

          Отець Роман ДЕМУШ

          Читай також

        • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • У пошуках крихти надії
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.