«Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно. І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати. Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому.» (Лк. 15, 13-16).
На прикладі блудного сина можемо розпізнати наслідки гріхопадіння у житті людини.
Перш за все гріх руйнує життєдайний зв’язок людини з Богом. Отці Церкви, мабуть під впливом цієї притчі, часто розглядали гріх як віддалення, відчуження від Бога. «Далекий край» – це образ внутрішнього відчуження від дому Отця, від Його близькості і від його любові. Подібно як ріка, відрізана від свого джерела, неминуче пересихає і перетворюється на болото, так і людська душа, не маючи в собі зв’язку із життєдайним джерелом Божої любові, приречена на смерть.
Гріх руйнує рівно ж наші соціальні зв’язки. Якщо в перших рядках притчі згадується про батька і його синів, то в подальшій історії блудного сина панує безликість і анонімність. Маєток, яким батько обдарував свого сина, не приніс йому ані більшого щастя, ані нових друзів. Були, щонайбільше, спільники розпусного життя, яке допровадило його до повної моральної руїни. «Самотність» (молодший син говорить сам до себе), «великий голод» і «біда» – ось категорії, за допомогою яких Євангелист Лука описує соціальні наслідки гріха. Хтось слушно зауважив: «Гріх багато обіцяє, мало дає і все забирає».
Гріх спричинює руйнівні наслідки також на рівні особистості грішника. Людина сама себе позбавляє дарів, якими Господь її обдарував: втрачає власну гідність (образом чого є перебування у товаристві свиней – нечистих тварин), замість краси і радості Божого життя відчуває дошкульний голод, що загрожує смертю, стає рабом, невільником анонімних власників. Як тут не згадати слова апостола Петра, якими він описує поведінку віровідступників: «Вони – джерела безводні, хмари, хуртовиною гонені. Для них приготована чорна пітьма. Верзуть вони пусті нісенітниці, розбещеними похотями тіла приваблюють людей, які ледве що втекли від тих, які проводять життя у блуді. Вони обіцяють їм волю, самі раби зіпсуття, бо хто ким був переможений, того він і невільником став.» (2 П. 2, 17-19).
Якщо пригадаємо собі гіркий досвід наших власних гріхопадінь, а його, на превеликий жаль, кожен і кожна з нас має, – то можемо розпізнати ці прояви віддалення від Бога і від Його любові. Просімо про дар чуйності серця і про Боже милосердя для себе і для тих, хто, можливо, зараз перебуває у «далекій країні» відчуження, віддалення від Бога.
«Згадай про твоє милосердя, Господи, і про твою милість, вона бо споконвіку. Гріхів юности моєї і переступів моїх не згадуй, з милосердя твого згадай мене, о Господи, доброти твоєї ради. … Зглянься і змилосердься надо мною, бо я самотній і нещасний. Злагідни скорботи мого серця і виведи мене з тісноти моєї. Споглянь на моє горе й на труд мій, і відпусти всі мої гріхи» (Пс. 25, 6-7.16-18).
