Сьогоднішньою сиропусною неділею завершується період, яким Церква підготовляла нас до правильного розуміння Великопосної мандрівки. Погляньмо ще раз на пройдений дотепер спільно шлях:
Неділею Закхея Боже слово спонукало нас усвідомити тугу за Богом, яку кожен з нас носить у своєму серці, і вирушити назустріч Богові, Який з’являється на горизонті нашого життя.
В неділю митаря і фарисея ми вчилися жити у правді перед лицем Господнім та просили про ласку не осуджувати наших ближніх, але смиренно і з надією на Боже милосердя признаватися до власних гріхів та просити Бога про прощення.
Неділя блудного сина однойменною притчею вказувала нам шлях навернення, який провадить від признання свого віддалення від Бога – реального (молодший син) і духовного (старший син) до усвідомлення нашого покликання ставати добрим батьком, який приймає всіх і огортає всіх своєю співчутливою і милосердною любов’ю.
М’ясопусна неділя пригадувала нам основний критерій, за яким нас колись судитимуть, а саме – наше ставлення до потребуючого ближнього; а друга дуже важлива істина, це те, що нашим покликанням є небо, а не пекло, Царство небесне, а не вогонь пекельний. Про це так виразно і однозначно каже сам Господь, коли виголошує свій вирок над людьми: «Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу» (Мт. 25, 34), «Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його» (Мт. 25, 41). Так, вогонь вічний приготований був не для людини, а для диявола та нерозкаяних ангелів його.
І ось сьогоднішня неділя сиропусна, яку ще називають Неділею всепрощення, а також – Неділею вигнання Адама з раю, запрошує нас вирушити в паломництво до призначеного нам Царства Божого, доступ до якого нам відкрив своїми Стражданнями і Воскресінням Господь наш Ісус Христос, а ми можемо увійти до цього Царства крізь єдині доступні для нас, грішних, двері: двері покаяння.
Про наш щирий намір покаятися і прийняти Боже прощення має свідчити наша готовність просити прощення і прощати нашим ближнім. Прощення – прийняте і подароване – найкращий дар, який ми можемо зробити одне одному на початок цієї спільної великопосної мандрівки.
То ж, дорогий Брате, дорога Сестро, і я, свідомий своїх немочей, прошу Вас пробачити мені мої провини і від усього серця пробачаю Вам та молитовно прошу: «Бог нехай простить і помилує усіх нас!».
Назустріч Воскресінню 28. Прощати і просити прощення – це перший крок до раю
