Для людського розуму мовчання здається пустою страхітливою тратою часу. Однак воно дуже важливе для життя вірою. Суть мовчання полягає у звільненні простору в собі, вслуханні в себе і не лише. Насправді мовчати – це не лише утримуватись від шуму. Коли ми говоримо про справжній сенс мовчання, то мусимо визначити, чим є справжня тиша.
Тиша – це вслухання в Бога. Брак шуму дуже часто не є тишею. Якщо ми мовчимо, але наше мовчання завʼязане на нас і лише на нас – це не тиша. Ми не промовляємо слів, але наші думки безнастанно рояться.
А щоби почути Бога ми потребуємо саме тиші – бо галас наших думок не дозволяє нам слухати Господа. І водночас ми не можемо змовкнути, не можемо осягнути справжньої тиші, якщо постійно шукаємо щастя та спокою поза Богом.
Наше мовчання, тиша, в якій перебуваємо, лише тоді є молитвою, коли всередині нас затихають бурі думок. Не тоді лише, коли мовчать уста, але коли мовчить розум, дозволяючи вслухатись у те, що говорить Бог. Святий Григорій Богослов свого часу казав: “Мовчання сильніше за слова”.
Чи є наше мовчання тишею для Бога – це відповідь на запитання, чи вміємо ми молитися без слів.
Підготувала Тетяна Трачук
