«Непереможній Владарці на честь перемоги ми, врятовані від лиха, благодарні пісні виписуємо Тобі, раби Твої, Богородице. А Ти, що маєш силу нездоланну, від усяких нас бід охорони, щоб звати Тобі: Радуйся, Невісто неневісная!»
Цей перший Кондак, яким розпочинається Акафіст, був написаний пізніше від решти тексту і відображає тривалий досвід опіки Пресвятої Богородиці над Константинополем. Численні загрози і небезпеки пережила столиця візантійської імперії від частих атак аварів, персів і арабів. Величавий храм, споруджений близько 450 року на Влахернах в Константинополі та присвячений Богородиці, став видимим знаком тривалої небесної опіки Богоматері над містом та його мешканцями.
У цьому сенсі Акафіст має понадчасове значення, будучи молитвою подяки за поміч Богородиці у всіх часах і обставинах, в яких Її діти прибігають під Її материнський покров.
Ми, українці, зазнаючи смертельної загрози з боку північного агресора, благаємо у Богородиці захисту і порятунку. Робимо це, маючи перед очима незчисленні докази Її дотеперішньої спасенної присутності в історії народу. А збірним образом цього заступництва Пречистої над нами є Її постать як Оранти-Молільниці в Софійському соборі м. Києва.
Історики розповідають, що коли 1919-го року на наші землі сунула більшовицька орда, собор св. Софії був обстріляний військами Муравйова. Один зі снарядів вцілив у вівтарну частину Софійського собору, проте, не розірвавшись, застряг саме у тій стіні, на якій зображена Богородиця-Оранта. Так Мати Божа врятувала не лише собор, який є душею нашого народу, але собори наших людських душ, врятувала християнську душу нашого народу, який, попри жорстокі переслідування, зберіг християнську віру предків та силою цієї ж віри відновив незалежність Української держави наприкінці 80-х років.
Вартує також пам’ятати, що визвольний рух українського народу розпочався рівно 1 рік після Чорнобильської катастрофи, коли Богородиця своєю появою у Грушеві розвіяла рештки страху в серцях наших краян та спонукала їх до мирного змагання за свої свободи і права.
Вона була із нами на Майдані, коли сотні тисяч українців з простенькими вервицями в руках прикликали її помочі та заступництва, – і темрява авторитарного режиму відступила з нашої землі.
Відтак і рік тому, коли загарбницькі московські полчища наблизилися до столиці, вони були відкинені силою Божою, що діяла в серцях захисників, а яку, без сумніву, ми випросили у Пресвятої Богородиці нашою щоденною молитвою на вервиці, яка триває від 2014 року аж досі.
Тому і нині із повною довірою прибігаймо під Її покров, благаючи, щоб Вона, наша «Непереможна Владарка» захистила нашу Батьківщину і повністю визволила нас від всіх ворогів – видимих і невидимих, щоб і ми, будучи врятованими від теперішнього лиха, вдячно закликали до Неї: «Радуйся, Невісто неневісная!».
