А лишень тоді ПРОЩЕННЯ! – як має пробачати християнин у час війни

Читай також

  • «Рятуйте пригнобленого з руки гнобителя» (Єр. 22, 3). Послання Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні щодо війни та справедливого миру в контексті нових ідеологій
  • Кілька порад, щоб досягти правдивого прощення
  • Блудний я
        • А лишень тоді ПРОЩЕННЯ! – як має пробачати християнин у час війни

          Сьогодні ворог вбиває людей, руйнує домівки та створив масштабний екоцид в Україні. То як християнам, практикувати прощення та примирення в умовах війни? Деякі європейці, які втомився від війни в Україні вважають, що вона (війна) має вже закінчитися, а Українцям пора йти на примирення з окупантом. Давайте розберемося в темі примирення та пробачення.

          Тема прощення постійно звучить в християнському середовищі.
          Наприклад, в Ісуса Христа запитували скільки разів варто прощати ближнього? Він на це відповів, що пробачати потрібно не 7 разів, а 70 по 7, тобто постійно. Також у молитві “Отче наш” ми молимося словами: “І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим”… Окремої уваги, в цьому контексті, заслуговує смерть Ісуса на хресті де Він молиться словами “Отче прости їм бо не відають, що роблять”, а вже потім смерть Стефана стала яскравим прикладом цього. Також, Святе Письмо постійно закликає пробачати інших. 

          Діяння прощення означає волю зкривдженного пробачити кривдника. Тобто – це конкретне рішення. Тут ми входимо в доктрину Церкви де в численних енцикліках Пап говориться про пробачення. Однак, прощення, з іншої сторони, означає також справедливе навернення кривдника. 

          Сьогодні пробачення – це виклик кожному, адже ми переживаємо гнів, ненависть, біль та образу. З такими емоціями це зробити нелегко…  Але злочинець має понести справедливе покарання, однак ми особисто, самі, маємо виразити пробачення без посередників. 

          Тома Аквінський говорить про милосердя, яке повязує з даром Духа Святого – даром ради. Цей дар дозволяє нам приймати правильні рішення. Тобто, пробачення може бути свідомим, вільним, добровільним, але не видавленим із нас через тиск. Божа справедливість також завжди поєднується з милосердям. Зауважу, що справедливість важлива для суспільства і саме тому Церковна проповідь милосердя не повинна перекреслювати суспільну справедливість. Як слушно запримітив Святий Августин: “Чим є держава позбавлена справедливості, як не величезною зграєю злодіїв?”. Хто каже, що поза політикою – демонструє свою байдужість до злочинів, порушення законів та є співзлочинцем. Неможна злочини прикривати любовю!

          Сьогодні Церква не може залишатися осторонь коли йде боротьба за справедливість. Оскільки соціальну справедливість створює політика, то Церква, зі своєї сторони, має освітити світлом Євангелія ці питання. Офіційне вчення Церкви щодо цього висвітлено в енцикліці “Gaudium et Spes”.

          Прощення кривдника та злочинця має настати за умови:
          1. Жертва особисто має пробачити;
          2. Прощення має відбутися після справедливого осуду злочинця суспільством;
          3. Злочинець має вибачитися та проявити, що усвідомив свою провину

          Прикладом вибачення є Німеччина. Німці спочатку вибачився за злочини нацистів і лише тоді розпочався процес примирення з Польщею, Францією та іншими країнами.

          Ненависть народів до німців тривала довгі роки, але це не заважало країні розвиватися, вести активну політичну та міжнародну діяльність. Рани не загоюються швидко. Сьогодні я переконаний, що наші кривдники розуміють, що чинять. В Росії є відсоток громадян, які не усвідомлюють через пропаганду, що діють, але більшість розуміють. Зміни імперського, загарбницького мислення на людське можливе буде після зміни політичного устрою в самій РФ. 

          Отже давайте покроково, щодо пробачення:
          1. Спочатку ми маємо перемогти окупанта;
          2. Потім має відбутися справедливість: суди над злочинцями, репарації тощо
          3. Усвідомлення що вони вчинили злочин;
          4. Розкаяння;
          5. Примирення;
          6. А лишень тоді ПРОЩЕННЯ!

          Бо не може бути примирення зі злом злочинця, який потім вчинить ще більше зло. Непокаране зло буде повторюватися. Примирення та прощення має бути добром, а не акцією примирення зі злом бо тоді народиться ще більше зло.

          Складається враження, що у Ватикані є свій, дивний погляд на поняття примирення, який вони раніше проеціювали на воєнні дії в Африці між племенами…

          Директор Інституту релігійних наук Святого Томи Аквінського, отець Петро Балог.

          Радіо Марія

          Читай також

        • «Рятуйте пригнобленого з руки гнобителя» (Єр. 22, 3). Послання Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні щодо війни та справедливого миру в контексті нових ідеологій
        • Кілька порад, щоб досягти правдивого прощення
        • Блудний я
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 1.5 / 5. Vote count: 2

            No votes so far! Be the first to rate this post.