Вифлеєм–Єгипет–Назарет – етапи перших років земного життя нашого Господа, які Він здійснив у родині. Цим своїм мандрівним життям, у якому бракує стабільности, безпеки, захисту і спокою Господь супроводжує та освячує скитальче життя мігрантів, біженців, внутрішньо переміщених осіб, які вимушено покидають рідні сторони, щоб рятувати своє життя і життя своїх найближчих від усіляких загроз та небезпек, що нависли над ними.
Триваюча російська агресія завдала удар у саме серце українського суспільства, а цим серцем є сім’я, родина.
- Сьогодні сотні тисяч українських сімей змушені були покинути рідний дім і втратили відчуття безпеки і родинного затишку через війну;
- Десятки тисяч сімей перебувають у жалобі через втрату своїх найближчих і найрідніших; нерідко внаслідок ракетних обстрілів і бомбардувань жертвами російської агресії стають цілі сім’ї;
- Десятки тисяч наших сімей розділені і поділені, бо чоловіки захищають батьківщину та не можуть покинути країну, щоб долучитися до своїх рідних, які знайшли притулок за кордоном;
- Кожна українська сім’я сьогодні є стражденною сім’єю, зазнаючи дошкульної непевності, тривоги, стресу і страху.
Сьогодні огортаємо думкою і молитвою усіх наших краян, які, гнані війною або соціальними чи економічними негараздами, тепер чи раніше покинули власні оселі. Линемо думкою за ними «на землі вільного і невільного поселення», щоб принести їм Божу розраду і вказати на приклад Пресвятої Родини, яка, подібно, як і вони, скиталася пустелею, на чужині, заки знайшла спочинок і стабільність у прохолодній тіні дому в Назареті.
Доручаємо їх усіх заступництву Пресвятої Родини, яка стала «архетипом кожної родини біженців, зразком і захисником кожного мігранта, іноземця та біженця будь-якого роду, незалежно від того, чи вони через страх перед переслідуваннями, чи через матеріальну нужду змушені покидати рідну землю, своїх улюблених батьків і родичів у пошуках прихистку на чужині».
Молитва Папи Франциска за мігрантів:
Боже милосердя! Поручаємо Тобі усіх, хто здійснив подорож на чужину, переживаючи страх, непевність і приниження, щоб досягти місця безпеки і надії. Як Ти не покинув свого Сина, коли Його провадили на місце спокою й безпеки Марія і Йосиф, так само будь близько до цих своїх синів і дочок, завдяки нашій ніжності й захисту. Дай, щоб піклуючись про них, ми сприяли постанню такого світу, в якому ніхто не буде змушений покидати рідний дім і в якому усі зможемо жити у гідності, свободі й мирі… Амінь.
Владика Богдан ДЗЮРАХ
