Бог не карає — ми просто зустрічаємось із правдою...

Бог не карає — ми просто зустрічаємось із правдою.

Часом, коли стається щось болюче, перше, що спадає на думку:

“Бог мене карає.”

Ми сприймаємо втрату, хворобу чи розчарування як покарання за щось,

і в серці з’являється тінь страху, ми кажемо собі: “Я, мабуть, заслужив це.”

Але Бог не карає.

Він любить.

А Його любов — це світло, яке показує правду.

Іноді ця правда про нас болюча, бо ми бачимо те, що довго приховували, виправдовували, відкладали “на потім”.

Та це не кара — це, правильніше буде сказати, є зустріч.

Зустріч із тим, ким ми є насправді.

Святий Ісаак Сирійський писав:

“Не називай Бога справедливим у людському сенсі, бо Його справедливість — це милосердя.”

“У Нього немає гніву. Є лише любов, яка очищає.”

Коли Бог “торкається” нашого болю,

Він не мститься — Він лікує.

Як лікар, що відкриває рану, щоб дати їй дихати.

У гештальт-підході є твердження:

“Зцілення починається там, де закінчується уникання.”

Коли ми перестаємо тікати від правди,

починає зцілюватись не лише психіка —

починає оживати душа.

Бо правда, якою ділиться Бог, ніколи не принижує.

Вона звільняє.

Навіть коли спершу болить.

Святий Григорій Великий писав:

“Бог допускає біль не для того, щоб знищити людину, а щоб повернути її до життя.”

Тож, коли у твоєму житті щось руйнується, можливо, це не кінець, а очищення.

Не кара, а запрошення.

Бог не хоче, щоб ти страждав/ла—

Він хоче, щоб ти бачив/ла, що в тобі живе неправда, і відпустив/ла її.

Бог не карає тебе за гріх — Він рятує тебе від нього. Не тому, що ти в чомусь винним є, а тому, що ти Йому небайдужий/а.

Бо для Нього ти — не засуджений/а,

а улюблений/а, який нарешті починає бачити світло.

Отець Олег Здреник