Найстрашніша сліпота — це впевненість, що ти бачиш усе правильно

Найстрашніша сліпота — це впевненість, що ти бачиш усе правильно. 

Декілька думок на сьогоднішнє Євангеліє: Йо. 35 зач. 9, 39 - 10, 9.

У цьому уривку Ісус говорить дуже парадоксальні слова:

«Я прийшов у цей світ на суд, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими.»

Фарисеї були переконані, що знають правду - саме тому не могли її прийняти.

Психологічно це дуже глибока річ:

людина перестає розвиватись у момент, коли перестає сумніватися у власній абсолютній правоті.

Духовна зрілість починається не з фрази: «Я все знаю», а з чесного:

«Можливо, я не все бачу», бо найбільше нас руйнує не темрява, а переконання, що світло належить лише нам.

 Голос Бога не ламає людину — він кличе її по імені.

Ісус говорить про пастиря, котрий знає своїх овець, а вони знають Його голос.

Справжній Божий голос ніколи не принижує людину, Він не нищить, не тримає в страху.

Він кличе.

У світі сьогодні дуже багато голосів:

- страху

- тривоги

- сорому

- порівняння

- внутрішнього самознищення

І людина часто вже не розуміє:

де правда, а де шум.

Тому одне з найважливіших духовних і психологічних завдань -

навчитися розрізняти голос, який веде до життя, від голосів, які ведуть до виснаження.

Бо Бог не заганяє людину.

Він веде її, Він називає людину по імені.

«Я - ворота» — Бог не є стіною між людиною і життям.

Ісус не каже:

«Я - межа, огорожа»

Не каже:

«Я - заборона».

Він каже:

«Я - ворота.»

Ворота - це завжди про можливість переходу із темряви до світла, зі страху до довіри, від замкненості до свободи, зі старого життя до нового.

Дуже багато людей сьогодні живуть внутрішньо «зачиненими»: в обрАзах, в страхах, в тривозі, в контролі, у власному болю. І тут важливо собі усвідомити, що Ісус приходить не для того, щоб ще більше обмежити людину, а щоб відкрити їй шлях до повноти життя.

І, можливо, одна з найважливіших ознак живої віри - це не страх перед Богом,

а відчуття, що поруч із Ним людина починає дихати вільніше.

Отець Олег Здреник