«Церква повна лицемірів»

«Церква повна лицемірів».

Ти чув це, я чув, вона теж чула. 

Всі таке чули.

«Не йду до церкви, бо там всі вдають із себе святих і побожних, а поза Службою – гірше бусурмана».

А до лікарні тоді всі здорові лише ходять.
А до качалки – тільки накачені.
В барбершоп – лише пострижені.
На депіляцію – тільки побриті) 

Ясно, що атеїзм — це не скільки віра в те, що Бога не існує, скільки бажання, щоб Його не було взагалі, щоб можна було жити як хош, спати з ким хош, жити (грішити?) без докорів й постити “i em who i em”, звільняючись від незручної відповідальності.

І я мабуть би й сам був атеїстом, коли б сприймав Його як старого діда на хмарі чи жандарма, який в кущах чекає коли згрішу щоб засудити; бездушний і далекий черевань, якому без різниці мої справи.

А уявіть скільки віруючих отак Його сприймає. А як це впливає на ВСЮ духовність: молитву, здатність довіряти, любити, приймати любов і прощення, виховання дітей. 

Хто винен в такому викривленому образі Бога?

Жорстокий тато?

Реліґійна, але сварлива мама?

Продвінуті (чи псевдопрогресивні) колєґи й коліжанки?

Хороша новина в тому, що це можна змінити.

Та зцілення цього образу — це не миттєвий процес, а шлях:

1. Усвідомити проблему
2. Виявити джерело цього викривлення
3. Пізнати Правдиве Обличчя Бога
4. Особиста зустріч і пережиття Його
5. Прийняття Божої любові.

Початком цього шляху може бути участь у реколекціях, спільноті чи наступному модулі @shoz.platform, яку я щиро рекомендую.

Ми зранені, але люблені. І покликані до відносин із Богом ❤️‍🩹

Sviatoslav Stefanyshyn