ЧЕТВЕРТА СТОРОЖА

(ХІХ неділя звичайна. Мт 14:22-33. Лінк на Євангеліє у першому коментарі)

Ми звикли пояснювати сцену ходіння Ісуса по воді, як доказ Його божественної сили. Творець, який порушує закони фізики, топає босоніж по воді й цим доводить, що Він Бог. Не чудо, а видовище, черговий доказ цирку небесного всемогуття, а Петро у цій історії невдаха, який «недотягнув» своєю малою вірою. Якби вірив сильніше, то не тонув би. Тому і я мав би не бути, як Петро, а триматися, старатися, напружувати «мʼязи» своєї волі та віри. Ісус не «запрошує» апостолів у човен. Грецьке ēnágnkasen (від ἀναγκάζω) означає «змусив, приневолив, учинив насильство над волею». Він виштовхує їх у ніч наче навмисне, геть подалі від натовпу, який після розмноження хлібів хотів зробити Його царем задля власних політичних вигод. Ісус цього відверто не хоче. Тому він і відсилає своїх учнів, зачарованих чудом розмноження хлібів, подалі від берега, виштовхує їх у темряву, щоби і вони не піддалися спокусі релігій чудес. І човен одразу опиняється basanizómenon (від βασανίζω, а той від βάσανος, пробного каменя, яким випробовували золото). Човен буквально «катований», «випробуваний» хвилями. Апостоли не на круїзному рейсі, вони входять у ніч, сумнівів, страху, невпевненості, зневіри…

Щоб зрозуміти, чому Матей обрав саме ці слова, треба пригадати собі Книгу Буття. На початку була תְּהוֹם (təhôm) безодня, води хаосу, над якими ширяв Дух (Бут 1). Море в семітській уяві є територія ворога, стихія, яку може приборкати лише Творець. Також Йов свідчить про Бога, «який один розтягнув небеса і ходить по хвилях моря» (LXX, Йов 9:8). Отже, коли Матей пише, що Ісус іде περιπατῶν ἐπὶ τὴν θάλασσαν, він ніби хоче нам показати божественну силу Христа, про яку вже писав Старий Завіт. Ця подія відбувається уночі τετάρτῃ φυλακῇ, у четверту сторожу ночі, між третьою і шостою ранку за римським військовим поділом, у найхолоднішу мить перед світанком. Це та сама година, коли «на ранковій сторожі» Господь глянув на військо єгиптян і врятував Ізраїль біля моря (пор. Вих 14:24). Час порятунку в Біблії – це майже завжди «четверта сторожа», коли людські сили вичерпались.

Рабини питали: як саме розступилося Червоне море? І Талмуд (Сота 37а), услід за Мехілтою, відповідає несподівано: море не розкололося саме собою. Воно стояло стіною доти, доки Нахшон, син Аммінадава, не ввійшов у воду по кісточки, по коліна, по стегна, аж поки хвиля не сягнула його ніздрів. І лише тоді води розступилися. Мідраш каже: море впізнає того, хто ступає в нього першим, довірившись. Петро – це новий Нахшон, тільки навпаки: не Ізраїль, що входить у вже розступлену воду, а учень, якого запрошено ступити на воду нерозступлену. «Господи, якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді», і він чує лише слово у відповідь: ἐλθέ, «прийди». Петро сходить. І доки його погляд скерований на Вчителя, а не на проблеми, він, як Нахшон, іде.

Коли Петро тоне і кричить Κύριε, σῶσόν με, Ісус хапає його εὐθέως, «миттєво», і докоряє: Ὀλιγόπιστε, εἰς τί ἐδίστασας; («Маловіре, чому ж ти засумнівався?» Проблема Петра, що віри було замало, треба було більше! Натомість грецьке edístasas (від διστάζω) означає «іти у два боки водночас, стояти на роздоріжжі, роздвоюватися». Петро не втрачає віру. Дослівно – його серце розколюється надвоє. Доки він дивився на Особу, розум був зібраний в одне. Щойно він озирнувся на силу зустрічного вітру, серце пішло в два боки: до Христа і до бурі водночас. Саме ця внутрішня роздвоєність, а не брак зусиль, є причиною його невдачі. Петро потонув не тому, що віри було замало, а тому, що її стало дві. Спасіння не в тому, щоб «вірити сильніше», напружуючи «мʼязи» волі, а в тому, щоб дивитися в один бік. І коли навіть це не вдається, лишається останній, єдино чесний і потрібний крик: «Господи, спаси мене!» Дуже важлива послідовність: Ісус спершу простягає руку і хапає, і лише потім лагідно виправляє. Порятунок передує повчанню! Він не виголошує проповіді над тим, хто захлинається, грішить, чи не вписується в правила…

малюнок: Рембрандт «Христос йде по воді» 1638 рік, з колекції Британського музею

Vyacheslav Okun SJ