Віра як пристань надії: досвід українських студентів у Любліні

В інтерв’ю для ватиканських медіа українська молодь розповіла про навчання, духовний розвиток та нові можливості, які вони отримали завдяки Фундації Івана Павла ІІ.

с. Аліна Анастасія Петраускайте, SCM – Ватикан

У серці Ватикану з нагоди 45-річного ювілею ватиканської Фундації Івана Павла II 19-22 жовтня 2026 р. зібралися представники з різних куточків світу. Одним із ключових напрямків діяльності Фундації є стипендіальна програма для студентів зі Східної Європи, які мають нагоду навчатися в Люблінському католицькому університеті Івана Павла ІІ.

В ювілейних святкуваннях у Римі взяла участь делегація студентів, між якими були четверо молодих українців, які протягом останніх кількох років завдяки стипендіям здобувають освіту в Любліні та мешкають в осередку Фундації. Софія Маркевич, Юрій Вельц, Мар’ян Вовк та Максим Гвоздіцький представляють різні регіони України та різні спеціальності – від італіаністики й соціології до IT-технологій та міжнародних відносин. В інтерв’ю для ватиканських медіа молоді українці розповіли про можливості, які перед ними відкриває стипендіальна програма.

Мар'ян: музика, що єднає серця через кордони

Мар'ян навчається на третьому курсі італіаністики в Люблінському католицькому університеті Івана Павла II. Під час ювілейних урочистостей Фундації в Римі він мав особливу місію – супроводжував святкові літургії грою на органі. «Під час урочистих Мес, які звершували кардинали, я мав честь грати на прекрасних органах – інструментах, до яких, можливо, більше ніколи в житті не торкнувся б», – ділиться враженнями Мар’ян.

 Мар'ян після Святої Меси в одному з храмів, де відбувалися святкування ювілею Фундації 

Музичними талантами юнак служить і в Україні – як диригент молодіжного хору й оркестру з різних куточків Львівської архидієцезії. Окрім музичного супроводу подій в архидієцезії, музиканти збираються на власні дні духовної віднови. На думку Мар’яна, великою радістю та досягненням стало те, що цього року разом із молодіжним хором, оркестром та музикантами філармонії вдалося організувати у Львові великий концерт, присвячений 25-річчю візиту святого Івана Павла II до України.

Софія: віра як пристань надії у важкі часи

Софія походить із Шаргорода, що на Вінниччині. Вона навчається на магістратурі за спеціальністю «Міжнародні відносини», а ступінь бакалавра вже здобула завдяки підтримці Фундації. За словами Софії, Дім Фундації у Любліні – це унікальний простір, де поруч живуть українці, білоруси, литовці та поляки. Окрім навчальних можливостей, особливе місце посідає духовне формування: обов'язкові реколекції, катехизи для першокурсників, а також біблійні зустрічі та вивчення спадщини Івана Павла II для старшокурсників. «У нашому домі є каплиця, щодня звершується Свята Меса, є постійний доступ до Пресвятих Дарів – у будь-яку пору дня і ночі. Про наш духовний розвиток насправді дуже сильно дбають. Це не лише про інтелект, а й про формування душі», – підкреслює вона.

Для Софії віра – це особисті взаємини з Богом, відчуття того, що Він завжди поруч. «Це на всі сто відсотків про любов, яку відчуваєш навіть у найважчі моменти. У сьогоднішньому світі без віри дуже важко зберегти внутрішню стійкість. Віра – це пристань надії», – зазначає дівчина.

 Під час урочистостей у Римі 

На запитання про те, що найбільше захоплює у постаті святого Івана Павла ІІ, Софія відзначає його простоту, відкритість до людей та вміння слухати: «У простоті, власне, і є глибина. І ця глибина полягала в тому, що він був з людьми і для людей, виражаючи цим своє служіння Богові. Мені дуже подобаються його слова: “Пам'ятайте, що ви ніколи не самі, з вами завжди є Христос”». Дівчина додає, що саме ці слова стали для неї підтримкою на чужині, а постать Папи є свідченням того, що святість можлива в реальному житті.

Щодо планів на майбутнє – через війну в Україні Софії передбачити щось важко. Вона не хоче вирішувати все сама, а просить у Бога дар розпізнання та повністю довіряє Його волі: «Якщо буде можливість повернутися додому – я з радістю це зроблю».

Максим: відкрито свідчити свою віру

Максим родом із Коломиї, що на Івано-Франківщині. Він навчається на четвертому курсі за спеціальністю «Інформатика». Ділячись враженнями про життя під опікою Фундації, Максим наголошує на практичній підтримці студентів: «Стипендія дуже розв'язує руки: ти не мусиш постійно думати про те, як сплатити за гуртожиток чи харчування. Ти просто маєш можливість присвятити весь свій час навчанню та розвитку».

Говорячи про постать святого Івана Павла ІІ, Максим підкреслює, що Папа є чудовим прикладом людини, яка присвятила все своє життя Богові та людям. «Ті цінності, які він доносив – любов, толерантність, взаєморозуміння – залишаються актуальними й сьогодні, особливо для молоді», – зазначає юнак. У розмові Максим ділиться роздумами про те, як молоді люди сприймають релігію в сучасному світі: «Віра для мене – це слідування християнським заповідям і принципам любові. Сьогодні молодь іноді соромиться своєї віри чи релігійного виховання через певні стереотипи. Але я вважаю, що соромитися не потрібно – про віру варто говорити відкрито. Це цінно», – наголошує він, додаючи, що важливо не засуджувати тих, хто має інший світогляд.

 Українська молодь під час візиту до осідку ватиканських медіа   (© Alina Petrauskaite SCM) 

Юрій: відкрито говорити про біль та захищати гідність

Юрій походить із села Томашівка, що на Хмельниччині. Здобувши ступінь бакалавра з кримінології, зараз він продовжує навчання на магістратурі за напрямом «Соціологія». Історія Юрія – це приклад того, як випадкова зустріч із землячкою в парку Любліна змінила долю. Завдяки їй хлопець дізнався про Фундацію та можливість навчання.

Проте початок був надзвичайно важким: він приїхав у 16 років, не знаючи мови. «Було дуже самотньо й важко. Я паралельно вчив мову та працював на фабриці. Були хвилини сумніву, чи взагалі щось вийде. Але великою підтримкою стала молитва. Я щиро просив Бога допомогти мені, і Він допоміг підвестися на ноги. Велику роль відіграли також батьки та священник Віталій Слободян, які вірили в мене», – згадує юнак. Зберегти емоційний баланс і розвантажити думки Юрію також допомагає спорт, зокрема футбол.

Обраний Юрієм науковий шлях викликає зацікавлення у багатьох, але для нього це глибоко свідомий вибір: «Коли я кажу, що писав бакалаврську роботу з кримінології про насильство проти літніх людей, це дивує багатьох. Але я вважаю, що про проблему насильства в сім'ях, школах чи на роботі треба говорити відкрито й голосно». Щодо планів на майбутнє, Юрій визначив для себе головний орієнтир: успішно завершити навчання й прямувати тією стежкою, яку для нього призначив Господь.

Джерело: Vatican NEWS