Ч(К)ого шукаєш?

 «На що вийшли ви глядіти?» Із цим запитанням Ісус Христос звертається до людей, які пустилися до річки Йордан, де у той час проповідував Іван Хреститель. І це не просте запитання, адже стосується воно цілей пошуків тогочасних співрозмовників Ісуса. І це запитання стосується не лише тогочасного конкретного історичного моменту зустрічі між Ісусом і людьми, але цілого їхнього життя. І врешті, це запитання, яке звернене не лише до них, але й до кожного з нас. Сьогодні Бог запитує мене і тебе: «А чого, чи точніше, кого шукаєш ти?»

Ставлячи це запитання, Ісус також згадує про розкоші тих, хто сидить у царських палатах. Адже нерідко цілями наших життєвих пошуків стають задоволення, комфорт, влада чи багатство. Часто нам видається, що саме у цьому безмірному накопиченні криється наше щастя. 

Однак, у цьому випадку Ісус підкреслює парадоксальність вибору людей, адже вони відкинули усі свої справи й обовʼязки і направилися у пустиню подивитися «на тростину, що її колише вітер», на щось незначне, мале та не варте, здавалося би, уваги. Їхні пошуки насправді привели їх до Бога, до Його голосу, до пророка. Саме у цьому голосі вони почули правду про себе і своє життя, відчули задоволення власних життєвих пошуків, віднайшли те, що здатне втамувати найбільшу спрагу їхнього серця. Те, що в очах світу виглядало незначним, не сенсаційним та феєричним, у Божому задумі одержало повноту життя. 

Завершується сьогоднішній євангельський уривок доволі жорстокими і драматичними словами: «А фарисеї та законовчителі відкинули Божий про них намір». Тобто, ті, хто були покликані першими розпізнати прихід Месії та здійснення пророцтв, відкинули цього Воплоченого Бога, Його план спасіння людства та кожної людини зокрема за межі свого особистого життя. Бо, як і ми з вами, були свобідними у виборі: прийняти Божий план щодо себе, ціллю якого є наше щастя й освячення, або ж відкинути його на противагу власним життєвим пошукам та бажанням.

Яка ж це надихаюча і зворушлива вістка: Бог має намір для кожного з нас. Його план є свідчення Його любові і піклування про мене і про тебе особисто. Він знає мої і твої немочі, розчарування і безсилля, але водночас ще більше свідомий наших здібностей і потенціалу. Тож Він постійно супроводжує нас та веде за руку нашими життєвими стежками як у горі, так і в радості. Усе, що з нами стається, є виявом Його безумовної любові, з якої випливає бажання нас ощасливити та привести до Божого Царства. 

Та, чи готові ми відкинути власні пошуки щастя, які часто виявляються черговими ілюзіями та міражами у пустині? Чи здатні ми докласти усіх своїх зусиль, щоби пуститися у дорогу в пошуках справжнього життя з Богом? На що вийшли ви глядіти сьогодні?

Зображення: взято з інтернет-ресурсу "Pinterest"

Отець Іван Вихор