Говориш, що не готовий до Різдва...

Говориш, що не готовий до Різдва, але маєш досвід ускладненої логістики через обстріли, майже як Йосип з Марією. 

Говориш, що не готовий до Різдва, але складаєш подарунки тим, кого ніколи не бачив. Майже, як мудреці зі сходу. 

Говориш, що не готовий до Різдва, але лежиш на чомусь, що схоже на солому, чекаючи, коли ротація чи евакуація зможе бути трохи безпечнішою. 

Говориш, що не готовий до Різдва, але до тебе доносяться чергові обличчя та історії убієнних агресором (не загиблих, а убієнних). Майже, як Іродові убивства діточок. 

Говориш, що не готовий до Різдва, але починаєш усвідомлювати, що ти - це той самий біженець чи переселенець, або твої рідні чи дехто з друзів. Чиї уламки минулого вони збирають докупи, можливо вже не вперше. Майже, як втеча маленького Ісуса до Єгипту. 

Говориш, що не готовий до Різдва, але всупереч болю, переживанням, страху, плекаєш надію на кінець, і молишся майже біблійними словами: «надіюся, допоможи моїй безнадії».

Говориш, що не готовий до Різдва, але переживаєш екзистенційну самотність, бо хтось близький не поруч, і мало хто може це зрозуміти. Майже, як Марія, яку спіткала карколомна звістка янгола. Бо хто її міг зрозуміти? 

Говориш, що не готовий до Різдва, але маленький та безсилий «ти» продовжуєш цікавитися майбутнім своєї країни та народу, так, як це робили тоді пастухи. 

Запалюєш чергову свічку адвенту, або, якщо не дуже віруючий (вже, або ще), продовжуєш запалювати маленькі вогні вдома, кликати когось в гості, долаючи страх, тривогу та втому. Ще одне поприще пройти зможеш, хоча позаду вже сотні тих, які вважав, що будуть останніми. 

То може ти навпаки геть близько до справжнього Різдва, і десь тут поруч Голос, того, хто кличе. 

Сьогодні слухаємо “For unto us a child is born” з ораторії Генделя «Месія».

Artem Perkov