«І ось ми пройшли, грандіозно ввійшовши до конкатедри у Ярославі» – ділиться враженнями від пішої прощі Богдан

15 травня 2026 р. у ювілеї Перемишльсько-Варшавської митрополії та коронації ікони Богородиці – Милосердя Двері ми разом з молоддю з натхненним духом до подорожей та духовних відкриттів вирушили вже у 3-тю молодіжну пішу прощу з Перемишля до Ярослава. Насправді чудово мати можливість зустрітися з близькими тобі людьми по духу і запалено вирушити у цю незабутню пригоду.

Наш старт почався з Перемишля, де по спільній Літургії у архикадетдральному соборі, що була приурочена покійному о. Григорію Назару, людині, що близька усій нашій християнській молоді у Польщі. Саме завдяки отцю Грицю ми могли так згуртуватися, бо ідеї які тепер реалізовуються він висловив перед своєю смертю, щоб молодь з усієї митрополії УГКЦ у Польщі могла збиратися для спільної діяльності, що була б одночасно корисною та цікавою для нас. По закінченні Літургії та хорошому слову проповіді, що його проголосив парох з Горлиць, отець Віталій Бойко, ми енергійно пішли всього лише якихось два кроки до місця нашого нічлігу, і це направду так і є – без жартів, бо ночували ми у школі що прибудована з катедрою. Стіни цієї школи, а точніше підлога прийняла нас досить тепло, але це певно тому, що ми всі мали каремати і спальники, тому переночувавши там мали змогу сповнені сил та зʼєднані запалом до подолання відстані у 35 км до ікони Двері Милосердя, що знаходиться у Ярославі. Здавалося б, що це досить велика відстань і мало б бути трохи складно, але хочеться зазначити, що цей шлях був настільки цікавим та духовно сповненим спільних розмов, зокрема про особистий досвід та багато іншого: наук, перекусів на перевалах, а також пошуком води, співом українських християнських пісень та молитвою, і все це у єдності, в спільноті, що надавало сил та енергії задля досягнення нашої мети. Дорогою нас прийняли Сестри Служебниці НДМ, на зупинках крім фізичної їжі духівники нас кормили Божою наукою.

Наша спільнота була такою різноманітною і захоплюючою, що просто «вау»: варшавські «TEMPUS», «ДІМ», «Братство св. Йосифа», васильянські християнські аніматори, люблінська «Обнова», краківські «На Даху», «Братство Воздвиження Чесного Хреста», «Лицарі Колумба», вроцлавські «На глибині», ряшівська «Еклезія», тернопільське «УМХ», перемиські «Матері в Молитві», люблінські семінаристи, сестри та брати монахи, а також молоді священники, що допомагали та підтримували нас добрим словом і духовним проводом на протязі усього цього шляху. Кількість прочан зростала щороку: 50 – у 2024, 80 – у 2025 та 120 – у 2026. Проща набрала свого самобутнього характеру завдяки ініціативній групі з представників молодіжних спільнот та молодіжній комісії, яку віднедавна очолила Любов Бутрин.

І ось ми пройшли, грандіозно ввійшовши до конкатедри у Ярославі, де красується наша ікона Богородиці з малим дитятком Ісусом – Милосердя Двері. На місці нас привітав митрополит Євген Попович. Опісля поселення ми взяли участь в Божественній Літургії, яку очолив єпископ-помічник Вроцлавсько-Кошалінський Маріуш Дмитерко у співслужінні з чисельним духовенством. Далі мали змогу насолодитися Повечірʼям та чуваннями, що сповнили душу радістю і спокоєм, який був так потрібний для завершення цього неймовірного паломницького дня.

Наступний день, 16 травня, видався не менш гарним та святковим, бо ми мали нагоду доєднатися до Архієрейської Літургії за участю блаженнішого Патріарха Святослава, Глави і Отця УГКЦ. Ця Служба Божа запамʼятається словами любові та доброти до нашої Божої Матінки, під покров якої ми щодня прибігаємо та молимо її, щоб увесь наш український народ жив у мирі та злагоді.

Дякую Богоматері та любому нашому Ісусові за таку чудову можливість розділити цей час з радістю, любовʼю та вірою, що наша надіє є настільки міцною, що ніякий шлях нас не здолає, якщо ми є разом з Богом!

Автор: Богдан Луців, паломник з Кракова