Ніхто не забутий, ніхто не покинутий

Єрихон – місто багатства, сонця та життєвих насолод. Розташоване у глибокій западині майже на 250 метрів нижче рівня моря, воно нагадувало тропічний оазис: фініки, рідкісні рослини для пахощів і ліків, теплий клімат, який приваблював римських правителів і багатіїв. Тут зводили розкішні палаци, терми, басейни та сади, будували театри й іподроми, а важливі торгові шляхи робили Єрихон центром багатства… і корупції.

Серед цього блиску жив Закхей – митник, голова митниці міста. Єврей, син Авраама, який володів довірою римлян, але через це викликав ненависть і презирство своїх співвітчизників. «Це митник», – і все сказано. Але за престижем і багатством ховалася людина зі своїми сумнівами, страхами та духовними пошуками.

І от новина шириться містом: Ісус із Назарету наближається до Єрихону. Закхей не може залишитися осторонь. Він хоче побачити Вчителя, але як? Малий на зріст, духовно обмежений і сором’язливий, він вирішує вчинити сміливо – вилізти на сикомор. 

І тут стається диво: Ісус підводить погляд, зустрічає Закхея в очі й каже: «Закхею, злізай швидко, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі».

У ці слова вкладається не просто прохання – вони повертають Закхею ідентичність, ім’я, місце в Божій присутності. Ісус сідає поруч із ним за один стіл, розділяє трапезу, благословляє дім і життя. Це – момент зцілення, радості та справжньої щедрості, бо Закхей відповідає: половину свого майна віддає бідним, а тим, кого обманув – повертає! 

Ця історія – не просто про давні події. Вона нагадує нам: у Бога немає забутих чи пропалих людей. Його прихід завжди спрямований до тих, хто потребує допомоги, лікування і порятунку. До тих, хто розбитий, відкинутий життям чи обставинами.

Тож і ми сьогодні, коли здається, що світ залишив нас напризволяще, коли темрява і холод опускають руки, можемо піднятися на власний «сикомор» – довірити Богові свої труднощі і чекати Його допомоги. Він приходить туди, де Його потребують, і дарує життя, силу та надію.

Як казав псалмопівець Давид:

«Блаженний той, кому Бог Яковів – поміч його, у кого надія на Господа Бога свого… Господь звільняє закованих, Господь відкриває очі сліпим, Господь підносить повалених, Господь любить праведних».

Не біймося відчути Божу присутність у своєму житті. Не біймося піднятися, дивитися вгору та довіряти.

Зображення: взято з інтернет-ресурсу "Pinterest".

Отець Іван Вихор