Про життя, яке відкриває Бог

Про життя, яке відкриває Бог. 
Коли душа дихає.
Останні вісім років я живу в режимі постійного та інтенсивного навчання.
Не тому, що «треба».
А тому, що саме так я щоразу по-новому зустрічаю… себе.
Зараз я знову у Києві — цього разу продовжую навчання про розвиток підприємницького мислення в молоді.
Це тема, якою живу вже сім років.
Навчаю дітей у школах, молодіжних центрах, а з нового року — і студентів профтеху.
Паралельно триває моя психологічна освіта, нові програми, нові ініціативи, в понеділок розпочав свою військову психологічну спеціалізацію в методі АСТ (терапія прийнятта та відповідальності).
І що далі — то більше переконуюся:
навчання — це один із найбільш чесних шляхів до себе.
Бо коли ти ростеш, ти не можеш залишитися закритим.
Ти мимоволі відкриваєш у собі простір, де чути Божий голос.
У психології кажуть: розвиток — це не про “стати кимось новим”,
а про здатність почути те, що давно звучить у тобі, але було заховане шумом життя.
У богослов’ї — про це саме:
Бог промовляє в глибині серця,
і найчастіше ми чуємо Його тоді, коли перестаємо боятися рости.
Бо справжня зустріч з Ісусом — завжди про чесність.
Про ту тишу, де можна почути:
«Я тут. Я в тобі. Я веду тебе далі».
А коли ти відкритий — Бог починає давати.
Неймовірних людей.
Нові ідеї.
Глибокі знання.
Неочікувані можливості.
Внутрішнє визрівання.
Світ, який стає ширшим з кожним днем.
І я називаю це повноцінним життям.
Життям, у якому серце дихає.
У якому душа не ховається.
У якому кожен день — не про втому, а про шлях.
Бо там, де ми дозволяємо собі рости,
Бог завжди дозволяє Собі бути ближчим.

Отець Олег Здреник