Що означає, що Марія Непорочно Зачата?

8 грудня Католицька Церква латинського обряду, а 9 грудня – візантійського святкує свято Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Подія Непорочного Зачаття Марії зумовлена особливою Божою благодаттю. Ця таємниця розкриває особливу роль Марії, а також те, що кожен із нас втішається Божою допомогою у завданнях, які Бог ставить перед нами у житті.

Що таке Непорочне Зачаття?

 Воно виражає істину про те, що батьки Марії – Йоаким і Анна – зачали свою дочку, яка була збережена Богом від рани первородного гріха. Зачаття, не заплямоване первородним гріхом, стосується лише Марії, яка була унікальним чином збережена від гріха, ставши Матір'ю Сина Божого.

Непорочне Зачаття відрізняється від дівочного зачаття Ісуса Христа Марією від Святого Духа. Боже втручання в раннє життя Марії мало не замінити дії її батьків, а захистити її душу від наслідків первородного гріха. Звісно, Сина Божого у Його людській природі також не торкнувся гріх.

Істину про Непорочне Зачаття Марії можна прийняти лише розумом, просвітленим вірою. Церква урочисто проголосила її догмою віри посеред епохи раціоналізму та сцієнтизму в середині ХІХ століття. Це зробив Папа Пій IX у 1854 році папською буллою «Ineffabilis Deus» (Невимовний Бог). У ній написано: «Пресвята Діва Марія, від першого моменту свого зачаття, благодаттю та особливим привілеєм Всемогутнього Бога, з огляду на заслуги Ісуса Христа, Спасителя роду людського, була збережена непорочною від будь-якої плями первородного гріха».

Догма розкриває надзвичайну природу та свободу Божого діяння. Хоча спасіння людства було здійснено через смерть і воскресіння Христа, з огляду на заслуги Її Сина, Марія вже була відкуплена надзвичайним способом і цим самим збережена від первородного гріха. Таким чином Бог підготував її до надзвичайної ролі в історії спасіння.

Згідно з католицькою вірою, кожна людина, народжена у світ, позначена первородним гріхом. Цей гріх «передається» разом із передаванням людської природи, яка у наших Прабатьків, через їхню недовіру та непослух Богові, як говорять перші розділи Біблії, була позбавлена своєї первородної святості та праведності. Первородний гріх, як пояснює Катехизм Католицької Церкви (п. 404), «набутий», а не «вчинений!; це не акт, а стан, у якому людина зачата. Тільки Святе Хрещення звільняє людину від первородного гріха.

Марія ж була вбережена від цієї спадщини гріха, тому Святе Письмо називає її «Повною благодаті» (Лк. 1:28). Церква вчить, що Їй, яка мала стати «Матір'ю свого Творця» та Спасителя світу, доречно було, щоб вона, яка мала стати «Матір'ю свого Творця» та Спасителем світу, була особливим чином підготовлена Богом. «Непорочне Зачаття» не лише означає, що Марія була вільна від первородного гріха, але й виражає її особливу близькість до Бога, її повну довіру до Бога, її внутрішню гармонію та повноту Її людськості.

Свобода від гріха та досконалість не роблять Марію далекою від людей. Навпаки, її спілкування з кожною людиною незрівнянне, бо те, що розділяє людей, що відділяє їх один від одного, — це насамперед егоїзм, що випливає з гріха, якого не було в Марії. Тому вона є Матір'ю, яка не тільки любить, але й розуміє та співчуває. 

Істина про Непорочне Зачаття також є знаком для всіх християн, що показує, які великі діла Бог може звершити в людині, і які плани Він має для кожного: привести її до повноти людськості та святості.

Давня традиція Церкви

Віра в Непорочне Зачаття Пресвятої Діви Марії має багатовікову традицію. теологічні дебати на цю тему вирують із перших століть. Св. Юстин (100-167), святий Іриней (бл. 140-200) і особливо св. Августин (354-430) виступали за визнання надзвичайного привілею Марії, тоді як пізніше проти цього був, серед інших, св. Тома Аквінський (1224-1274). У ХV столітті вже існували перші заяви Церкви на цю тему, хоча вони ще не мали статусу догми.

У 1617 році Папа Павло IV заборонив публічне висловлення думок, що суперечать вірі в Непорочне Зачаття. У 1661 році, на прохання короля Іспанії Філіпа IV, Папа Олександр VII видав папську буллу, в якій підсумував історію культу Непорочного Зачаття, використовуючи слова, які Пій IX повторив у своїй догматичній формулі. У 1708 році Папа Климент XI встановив 8 грудня святом, обов'язковим для всієї Вселенської Церкви. Нарешті, 8 грудня 1854 року Пій IX проголосив догму про Непорочне Зачаття Пресвятої Діви Марії.

Догма — це об'єктивна істина віри, що міститься в Божому Об’явленні, яку вчительський уряд Церкви (папа або собор) передає у своєму вселенському навчанні, звичайному чи урочистому. Догми незмінні, але Церква може все більше їх пізнавати, і тому їх формулювання може вдосконалюватися. Як пише Томи Аквінський, догма охоплює істину, яка перевершує нашу здатність пізнати й осягнути». Вона відкриває істину, яка на цьому не вичерпується і яку ми прагнемо пізнати.

Останньою проголошеною на даний час є догма, яку проголосив у 1950 році Папа Пій XII. Вона міститься в апостольській конституції «Munificentissimus Deus» і стверджує, що Марія була взята на небо з тілом і душею.

Марія підтверджує істинність догми

До того, як Папа проголосив догму про Непорочне Зачаття, сама Марія відкрила цю істину у своїх відомих об'явленнях 1830 року святій Катерині Лабуре на вулиці дю Бак у Парижі. Тоді Богородиця наказала викарбувати спеціальний медальйон із написом: «О Маріє, зачата без гріха, молися за нас, що до тебе прибігаємо».

Після проголошення догми в 1854 році, чотири роки потому, її підтвердила сама Марія під час своїх об'явлень у Лурді, Франція, місцевій пастушці Бернадетті Субіру. Під час однієї з її зустрічей з Білою Пані в ґроті Массабіель на березі річки Гав Марія прямо заявила: «Я — Непорочне Зачаття».

Матір Божа підтвердила цю ж істину 19 років потому в Гетшвалді, Вармія. 1 липня 1877 року одна з візіонерок, Юстина Шафринська, запитала: «Хто ви?» і почула відповідь польською мовою: «Я — Пресвята Діва Марія, Непорочне Зачаття».

Східні Отці називають Марію «Пресвятою» (Панагією) і величають її як «вільну від усякої плями гріха, немов споруджену Святим Духом і сформовану в нове творіння».

Джерело: Католицький оглядач за матеріалами misyjne.pl