Слово діє

Одним із важливих аспектів служіння Ісуса Христа була проповідь. Господь розповідав притчі та застосовував тогочасні приповідки, пояснював Святе Письмо та здійснював настанови, одним словом, ділився з усіма Доброю Новиною про спасіння людини, Царство Боже та їхнє наближення до людини в Його особі. Водночас Своїм словом Ісус чинив справжні чуда, оздоровляв хворих, зцілював немічних та навіть воскрешав померлих. Його Слово є живим і діяльним. Тож навіть ті, хто з ним не погоджувалися чи його не сприймали, були змушені визнати силу Його слова. Зрештою, сучасники Ісуса називали його Вчителем з Назарету.

Ще більш яскраво могутність Божого Слова проявлялася у присутності біснуватих, опанованих злим духом людей. Біси не могли стерпіти самої присутності Ісуса, тож відразу розпочинали виявляти себе - часто у неприродній спосіб. Вони відчували страх і розуміли власну неміч перед цим пророком. Адже нерідко саме після Христових слів вони втрачали свою силу і покидали людину. Навіть Ісус під час молитви у пустині Словом Божим ефективно відганяв диявольські спокуси.

Ми також як християни будуємо свої відносини зі Словом Божим: читаємо його, молимося, проповідуємо та розповідаємо іншим. Але чи свідомі ми сили і життєдайності Божого Слова у такі моменти? Насправді, і сьогодні Господь продовжує Своїм словом гоїти та перевʼязувати рани, особливо ті, які завдані війною. І сьогодні Слово Боже очищає серця людей від ненависті та негативу, даруючи спокій і мир. І сьогодні біси та диявольські спокуси відступають перед словесними людьми, тобто тими, хто наповнює і щоденно кормить себе Божим Словом.

Перш за все, ми покликані його слухати. Слухати можна настільки, наскільки чистим є наше серце. Не забуваймо слова Євангелія: «Чисті серцем побачать Бога», тобто тільки чисті серцем зможуть зрозуміти Його, пізнати Його, коли він промовляє, доторкнутися до Нього, коли він присутній поруч. 

Отже, слухання стає справжнім, коли ми бажаємо зустріти Того, хто до нас промовляє; і воно є плідним, коли серце очищене від гріха та зла. 

Тож другим моментом є прийняття, засвоєння Божого Слова. Святий Симеон Богослов говорить так: «Тепер, коли ти прочитав, відкинь книгу! Ти повинен бути тим, що ти почув». Слово Боже повинно стати нашим життям. А це означає зробити мову Бога своєю мовою, Божі слова - своїми словами, а все своє життя - віддзеркаленням голосу Божого.

Та, і цього є замало. Адже це Боже Слово не може залишатися нашим власним закопаним талантом, але мусить через нас досягати наших ближніх. Тож запитаймо себе сьогодні: чи наші слова, звернені до близьких, наповнені силою Святого Духа, як слова Ісуса та апостолів, які, будучи невченими риболовами, проповідували так, що навертали цілі народи до Бога? 

Слово Боже є давнім словом, але водночас словом, яке завжди актуальне; тому що Слово Боже ніколи не старіє і лунає сьогодні, зараз, у Його Церкві, для нас. Ми не читаємо книгу з минулого, не слухаємо слова, які належать до історії, якої вже немає. Ми слухаємо те, що сьогодні Господь говорить нам, Слово, яке Він сьогодні звертає до нашого життя. Це прекрасно, бо ми розуміємо, що наші стосунки зі Словом Божим є живими стосунками, де ми не читаємо текст, а слухаємо голос, не відкриваємо книгу, а слухаємо серце, яке б'ється. Сьогодні Господь промовляє до нашого життя. І саме сьогодні Він його формує, зцілює та оживляє.

Зображення: взято з інтернет-ресурсу «Pinterest».

Отець Іван Вихор