Там, куди дивиться ваше серце: як уважність змінює долю

Багато років роздумів, постійного пошуку та частого аналізу того, що відбувалося в моєму житті привели мене до наступних тверджень:

У цьому житті можливості відкриваються лише там, де присутня наша увага.
Там, де її немає — повторюється старий знайомий цикл. І найчастіше — цикл нашого власного страждання.

Психологи кажуть, що людина “живе тим, на що дивиться її свідомість”: те, що ми не помічаємо, керує нами потай. Богослови додають: те, на що людина спрямовує своє серце, тим вона стає (пор. Мт 6,21). Універсальна істина: без уваги немає розвитку, немає свободи, немає зустрічі з Богом.

Наші страждання теж мають свої кола: інколи це переданий нам сімейний досвід, інколи — сформовані роками внутрішні звички серця, інколи — наслідок неправильних виборів. Але які б корені вони не мали, кожен цикл можна розірвати тільки уважністю. Не втечею, не боротьбою з собою, а сміливим поглядом усередину.

І тут починається справжня духовність — не у високих словах, а у правді.
Бо коли ми вчимося бути уважними не до своєї психологічної “драми”, не до хаотичних думок чи швидкоплинних емоцій, а до життя, яким ми є, — тоді починається зустріч. Це і є невеликий акт Богопізнання: звернення до того, що в нас створене Його диханням.

Складність в тому, що ми навчилися жити не життям, а внутрішніми сценаріями.
Розігруємо їх на “автоматі”, а потім дивуємося, чому знову болить. Якщо ми не можемо керувати власною “внутрішньою виставою”, вона керує нами. І саме тому Церква, психологія й філософія дивовижно сходяться в одному:
уважність — це дорога до свободи.

У богослов’ї це називається пильнуванням серця (νῆψις). У психології — самоусвідомленням. У філософії — здатністю бути присутнім у власному житті.
Усе це — не ідеологія, не гасла, не чергові “правила життя”. Це - інструменти, завдяки яким ми нарешті перестаємо обслуговувати страждання і починаємо жити.

І, можливо, саме в цю мить, коли ми наважуємося поглянути всередину уважно й щиро, — Бог нарешті має шанс промовити до нас там, де Його голос звучить найтихіше, але найправдивіше: в серці.

Отець Олег Здреник