13.11.2025

У пошуках зцілення

Коли ми з кимось посперечаємося чи розірвемо стосунки, то відчуваємо негатив і смуток, певний тягар на душі, адже втрачаємо єдність, тобто розділяємося. Ще більше нас засмучує і болить розділення всередині нас самих. Тож упродовж усього свого життя ми докладаємо так багато зусиль, щоби віднайти і перебувати у гармонії, про що не дасть збрехати велика кількість реклами подібного змісту. Ця гармонія досягається лише через зцілення, тобто приведення до цілісності усього, що перед тим було розбите і розділене.

Інколи у нашому житті трапляються ситуації, коли ми змушені робити те, чого не бажаємо. Часто ми поводимо себе фальшиво і нещиро з людьми поруч, не говорячи і не виявляючи своєю поведінкою їм правди. Нерідко нам важко відстоювати власні погляди і принципи, тож ми слідуємо думці інших. Усі ці моменти творять справжні розділення усередині нас. І ці розділення нас болять. Адже у таких випадках ми зраджуємо самих себе, протиставляємося самим собі.

Проаналізувавши чесно і глибоко власне життя, ми зможемо ствердити, що найбільш нестерпні розділення ми творимо, допускаючи зло у своє життя. Бо саме таким є наслідок гріха - руйнувати, розбивати і знищувати. Піддаючись спокусі та здійснюючи гріх, людина зраджує саму себе, адже створена доброю і для добра. Лише чинячи добро, вона реалізує себе. Відтак це внутрішнє розділення, спричинене гріхом, все більше виявляється назовні.

Сьогодні Ісус Христос зустрічається з таким невпорядкованим життям, спричиненим дією злого духа. Чоловік, який прийшов до Ісуса за допомогою, не мав можливості говорити. Він був не просто німим, але й відкинутим суспільством, яке його не розуміло і часто уникало. Все ж таки, не було тоді таких засобів самовираження для таких людей, як сьогодні. Ба більше, будь-яку хворобу і страждання у той час сприймали як наслідок гріха, а тому уникали таких людей як грішників. Тож Христос не просто повертає йому здоровʼя, розвʼязуючи його язик, але виганяє зло з його життя, творячи справжнє зцілення. Він не просто оздоровляє, але повертає йому людський і Божий образ, на який він був створений і який був спотворений дією злого духа.

Часто, намагаючись позбавити себе цих негативних відчуттів і наслідків розділення, шукаючи у своєму житті єдності і гармонії, ми забуваємо про цей духовний вимір. Саме тому ігноруємо можливості приступити до Ісуса через Таїнство Сповіді, перешкоджаємо Йому увійти у наші розділення і зранення через Таїнство Євхаристії, іншими словами, намагаємося врятувати себе самостійно. Парадоксально, та кожен вчинений гріх і зло пригадують нам про те, наскільки ми є слабкими і вразливими перед спокусами, а отже, наскільки ми потребуємо Бога як Спасителя і Цілителя нашої душі і тіла. Свідомі ми того чи ні, та розбитим і розділеним наше серце залишатиметься доти, доки ми дозволимо Богові прийти і вчинити у ньому житло.

Своєю смертю на хресті за кожного з нас, що стала найвищим виявом любові до людини, Господь Бог подолав будь-яке зло і гріх. Своєю досконалою жертвою Він відкупив людину і все сотворене, дарувавши свободу від диявола. Зранене і стражденне людство, не здатне навіть висловити глибину свого страждання, отримало зцілення у Божій любові. Тож навіть смерть не здатна відʼєднати нас від неї. У Христі-Господі наше зцілення і наша щоденна надія.