ХРЕСТА ВИСТАЧАЄ

Багато років я ношу в кишені вервицю. Молився нею вдома, в каплиці, у літаках, чергах, у хвилинах тиші, а іноді й тривоги. Одного дня ланцюжок урвався, і в кишені залишився тільки маленький хрестик. Я шукав зернятка, перебирав підкладку кишені, але намарно. Згодом я зрозумів: це був тихий Божий знак.
Хреста вистачає.

Я вважаю, іноді Бог забирає від нас «усе зайве», щоб у руках і в серці залишився саме такий хрест – не просто предмет побожності, а пам’ять про ту Любов, яка віддала себе до кінця.

Тепер, коли мені іноді тривожно, самотньо чи я згадую когось, хто просив про молитву, я просто дістаю з кишені цей хрестик. Тримаю його в руці та навіть без слів згадую: Любов уже сказала нам «Я з тобою».

Тримати в руці і передовсім у серці хрест, як на мене, означає погодитися та прийняти це «Я з тобою» і повільно вчитися відповідати іншим тим самим…

Рим, 17.11.2025

Vyacheslav Okun SJ