Христос Рождається!

Цими словами ми сьогодні ділимося надзвичайною радістю один з одним. Це не просто християнське привітання, а справжнє визнання Божої любові до кожного з нас. Це не просто Добра новина, провіщена пророками та принесена ангелами бідним пастухам на околицях міста Вифлеєму; це звістка, що як Вифлеємська зоря розвіває темряву страхів, самотності і неспокою для нас, зранених війною та втомлених щоденними проблемами. Врешті, це момент Божого наближення до людини кожної історичної епохи й обставин, у якому Він обіймає її та тихо промовляє: «Не бійтеся, бо з нами – Бог!» Христос Рождається!

Різдвяного ранку ми з першими світанковими променями прийшли до наших храмів привітати новонародженого Спасителя. Як згадані у євангельській розповіді мудреці, ми відклали свої життєві плани, турботи, і пустилися у дорогу, щоби принести Богові наші дарі. Зі словами коляди: «Ісусе милий, ми не багаті, золото-дари не можем дати…», ми приносимо дар, цінніший від мира, - віру серця і любов щиру.

Справді, наша християнська віра – це звивистий шлях, на якому трапляються різні перешкоди і труднощі. Бувають на ньому моменти, коли ми чітко бачимо і слідуємо за зорею, тобто світлом нашої надії, про яку ми так багато роздумували упродовж цього Ювілейного року. А бувають і моменти, коли ця зоря зникає з нашого життєвого горизонту, певні періоди життєвих випробувань та криз. У такі моменти нас мучать безліч запитань, на які ми не відразу маємо готові відповіді. Та, ми не повинні їх боятися; навпаки пошуки відповідей на них можуть допомогти нам поглибити відносини з Богом. Трапляються на цьому шляху й Іроди та його прислужники, які намагають посіяти сумніви у нашому серці та за всяку ціну відвернути нас з цього шляху. Нерідко вони вдаються до ворожості, ірраціонального насильства і жорстоких кровопролитних війн. Бо насправді божевільно бояться Дитини, покладеної в ясла, та зародженої у серці людини довіри до Неї, яка веде до справжньої свободи і гідності. Бо, як стверджував світлої пам’яті блаженніший Любомир, «влада боїться свободи в серцях набагато більше, ніж голодного бунту. Бо голодного можна купити, а вільного — тільки вбити».

Три мудреці посеред щоденних буднів помічають на небі появу нової зорі. У глибинах свого серця і розуму вони відчувають народження нової Надії не тільки для юдеїв, але для усього людства, адже самі представляють різні народи. І вони свобідно відкриваються на її поклик, вирушаючи у далеку і звивисту дорогу стосунків.

Щоби зрушити зі свого місця і покинути цей щоденний комфорт, вони відкидають страх перед труднощами і небезпеками невідомого шляху. Вони прямують цим шляхом в єдиному гурті, підтримуючи один одного. Зрештою, вони постійно докладають зусиль, щоби наблизитися до джерела цієї надії – народженого в убогості Божого Сина-Спасителя. Та, вже від першого кроку своєї подорожі мудреці огорнуті Божим піклуванням і супроводом у вигляді зорі. Бо цей Бог у Вифлеємі народився для них, прийшов у цей світ з любові, щоби цієї любов’ю поділитися у їхньому житті, і тому цей же Бог започатковує стосунки з ними, які витримали випробування і перешкоди.

Христос рождається… сьогодні і для кожного з нас. У визначений момент нашого життя Він увійшов й у наше з вами життя. Через виховання і віру бабусів, дідусів чи наших батьків, через приклад інших християн чи у певний чудесний спосіб Він запалив і для нас цю Вифлеємську зірку - світло надії. Тієї надії, що здатна провести нас через найбільші життєві випробування чи найглибші страждання. Тієї надії, що сьогодні тримає нас укупі, стійкими та непохитними у відстоюванні власної свободи і самобутності. Тієї надії, яка і надалі, - я вірю у це, - супроводжуватиме наші кроки у побудові власного життя і відбудові нашої країни. «Бо хлоп’ятко нам народилося, Сина нам дано… Тож радійте люди і веселіться, бо з нами Бог!»

Отець Іван Вихор