Жив на світі хлопець. І була в нього мрія: мати високооплачувану роботу, одружитися з красунею і прославитися на весь світ.
Одного разу морозної зими молодик поспішав на співбесіду в відому фірму.
Раптом просто перед ним впав літній чоловік. Хлопець подивився на того, який упав, в голові виникла думка, що той, швидше за все, п’яний, і не подав руки. Це допомогло не запізнитися на заплановану зустріч. Але співбесіда пройшла невдало: хлопця не взяли на бажану посаду.
Якось хлопець прогулювався літнім вечором по місту. Помітивши трупу вуличних артистів, він зупинився, щоб насолодитися видовищем. Після закінчення дійства пролунали оплески, і люди стали розходитися.
Молодик теж повернувся було назад, але хтось несміливо доторкнувся до його плеча. Це була головна героїня п’єси, старенька-клоунеса. Вона стала розпитувати його про те, чи сподобався йому спектакль, чи задоволений він акторами. Але хлопець не захотів вести бесіду і, гидливо відвернувшись, пішов додому.
Одного разу дощового вечора молодик поспішав додому з дня народження товариша. Він дуже втомився, і в його голові пробігали думки про запашну ванну і затишне тепле ліжко.
Раптом він почув чиєсь приглушене ридання. Це плакала жінка. Вона сиділа на лаві біля будинку. Без парасольки. Одна. Помітивши нашого героя, вона звернулася до нього за допомогою. У неї сталося нещастя в родині. І їй потрібен був лише душевний співрозмовник.
Молодик задумався, перед його поглядом постали ванна і ліжко, і він поспішив у під’їзд.
Ця людина прожила нещасливе життя. І померла.
Потрапивши на Небеса, хлопець зустрів свого Ангела-Хоронителя.
– Ти знаєш, я прожив зовсім нещасне й нікчемне життя. У мене було три мрії, але нічого не збулося. Шкода…
– Друже мій, – відповів Ангел-Хоронитель, – я зробив усе, щоб всі твої мрії втілилися в життя, але для цього від тебе потрібні були всього-на-всього твоя рука, твої очі й твоє серце.
Для цього були потрібні всього-на-всього твоя рука, твої очі й твоє серце
– Пам’ятаєш, впала людина на слизькій зимовій дорозі? Я зараз покажу тобі цю картину… Той чоловік був генеральним директором тієї фірми, в яку ти так хотів потрапити. Тебе чекала карколомна кар’єра. Все, що від тебе було потрібно – твоя рука.
– Пам’ятаєш стару клоунесу, яка після вуличної вистави причепилась до тебе з питаннями? Це була юна красуня-акторка, яка закохалася в тебе з першого погляду. Вас чекало щасливе майбутнє, діти, незгасна любов. Все, що від тебе було потрібно – твої очі.
– Пам’ятаєш жінку, що плакала біля твого під’їзду? Був дощовий вечір, і вона наскрізь промокла від сліз… Це була відома письменниця. Вона переживала сімейну кризу, і їй дуже потрібна була душевна підтримка. Якби ти допоміг їй зігрітися в своїй квартирі, зігрітися душею завдяки твоїм мудрим словами розради, то вона б написала книгу, в якій розповіла би про цей випадок. Книга стала би відомою на ввесь світ, і ти б прославився, адже на головній сторінці автор вказала би ім’я того, хто став музою цього твору. І все, що від тебе було потрібно тоді – твоє серце. Ти був неуважним, мій друже.
Людина зітхнула і пішла місячною доріжкою в зоряну далечінь…
Прислухайся до світу, він пропонує можливості.
Про допомогу потрібно не тільки просити, але і вміти з гідністю цю допомогу прийняти.
За матеріалами: Духовно-психологічна порадня
Фото: unsplash.com
