Чи часто вам доводиться замислюватися, як література та живопис змінюють світогляд людей? Ні? Тоді що ви думаєте про той факт, що саме література змусила американців замислюватися про створення системи національних парків? Адже на початку 19 століття письменники так яскраво описували природу, що американський уряд через півстоліття вирішив створити перший національний парк. І ця природоохоронна система тепер розповсюджена по всьому світу.
Виникає запитання: звідки береться така сила впливу? Відповідь: з образів, які мистецтво породжує в наших головах. Якщо щось викликало в нас емоції, то ми це «щось» обов’язково запам’ятаємо. Якщо письменник змалював ліси небаченої краси, а потім розказав про те, що їх уже нема через вирубку, то багато читачів може замислитися про важливість охорони природи. Що й сталося.
Ці думки належать Адріану Івахіву, професору Вермонтського університету. Він досліджує сфери, пов’язані з культурою та екологією. У п’ятницю професор побував у Львові, де вперше українською мовою розповідав про екологічну гуманістику. Говорив Адріан Івахів і про сприйняття ландшафту людьми в давнину. Коли гори були непідвладними вершинами, які тільки ускладнювали обробку землі, то населення їх так і сприймало – як огидні бородавки на лиці планети.
Чи можна турбуватися про екологічний стан огидних бородавок? Мабуть, що ні. І змінили ставлення до гір тепер уже художники. Їхні полотна будили в людях бажання побувати в гірських місцях. Поворотним моментом було усвідомлення, що гірські пейзажі – це красиво, що біля них хочеться фотографуватися.
Засніжені верхівки гір або стежки між старими деревами десь на висоті кількох кілометрів – це теж образи, які митці спроможні нам намалювати або сфотографувати. Ці образи спровокували людське бажання захистити красу природи. Великою мірою сучасний екологічний рух завдячує своїм існуванням саме еко-митцям. Бо й письменники, і художники, і фотографи долучилися до формування еко-свідомості сучасної людини.
Зараз, на жаль, еко-свідомість людства все ще не надто розвинута. Хоча світ плавно починає переходити на відновлювані джерела енергії, що не може не тішити. Та поки прогресивніші країни замислюються над впливами на екологію, решту світу ще треба спонукати це робити. Бо рішення, що торкаються екології планети – колективні. Адже єдиного людства, яке керувало би планетою, не існує. Впливи на природу – це середньостатистичний показник.
Щоб усе населення Землі краще зрозуміло важливість контролювати свою діяльність і її вплив на природу, наприкінці серпня науковці запропонували ввести у вжиток термін «антропоцен». Він має позначати епоху, у якій ми живемо – епоху, коли люди вирішують долю всього живого у світі.
Але професор Івахів радить бути обережними з такими назвами. Бо людина – це тільки частина природи. Ми не можемо нівелювати значення всіх інших видів. І використовувати ресурси планети винятково для себе теж не можемо, бо це призведе до вимирання фауни. Оскільки еко-мистецтво вже намалювало людям образи флори й трішки розбудило думки про екологію, то вимираючі види – тепер теж образи. Екологія стає живим мистецтвом. Бо мистецтво творять образи, а героями (образами) сучасної екології і є тварини під загрозою вимирання.
Чи здатні технології розв’язати екологічні проблеми Землі? Адріан Івахів запевняє, що ні. Що є поштовхом до створення певної технології? Ідея та потреба її створення. Необхідна суспільна думка, яка вплине на політику країн і зможе надати науковцям можливість (фінансову перш за все) запропонувати свої варіанти вирішення проблем. Без мистецтва, що розуміє свій вплив на екологічну свідомість людей, проблеми довкілля вирішити буде складно. Адже спочатку людство повинне усвідомити, лише після цього воно зможе боротися.
Джерело: collegiummusicum
