“Посилай на смерть кожного, хто призиває ім’я Розп’ятого”: найцікавіше із життя Святого Дмитрія Солунського

Читай також

  • 12 фактів про чудесну силу Божественної Літургії
  • Іти за Ісусом, причащаючись Хлібом Життя, щоб стати поживою для інших…
  • Чи потрібні Богові наші молитви про інших?
        • “Посилай на смерть кожного, хто призиває ім’я Розп’ятого”: найцікавіше із життя Святого Дмитрія Солунського

          Святий великомученик Дмитрій позбувся всього, що мав тут, на землі, а для цього треба було правдивого рішення.Чого тільки не робиться із-за любові? Хто любить, той готовий на будь-яку жертву. Любов до Бога і жертва для нього мусить бути невід’ємною ознакою кожного християнина: “Хто зможе відлучити нас від любові до Христа? Чи горе, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?

          Святий великомученик Дмитрій Солунський був сином римського проконсула у Тессалоніках (сучасна назва Салоніки, слов’янська назва – Солунь). Йшло уже третє століття християнства, римське язичництво, духовно зломане і переможене життям мучеників і сповідників Розп’ятого Спасителя, посилювало гоніння.

          Батько й мати св. Дмитрія були таємними християнами. В таємній домашній церкві, яка була в домі проконсула, хлопчик був охрещений. Дмитрій одержав християнське виховання.

          Коли помер батько, а Дмитрій став уже повнолітнім, імператор Галерій Максиміан, який вступив на престол в 305 році, викликав його до себе і, переконавшись в його освіті і військово-адміністративних здібностях, призначив на місце батька проконсулом Тессалонікійської області. Головне завдання, поставлене перед молодим стратегом, полягало в обороні міста від варварів і знищенні християнства.

          Цікаво, що серед варварів, які несли загрозу римлянам, важливе місце посідали наші предки словяни, які радо оселювались на Тессалонікійськім півострові. Існує думка, що родичі Дмитрія були слов’янського походження. Щодо християн, то воля імператора була висловлена однозначно: “Посилай на смерть кожного, хто призиває ім’я Розп’ятого”. Імператор навіть не мав підозри, призначаючи Дмитрія, яку широку дорогу відкриває Дмитрію для сповідування християнських подвигів.

          Прийнявши призначення, Дмитрій повертається в Тессалоніки і відразу, в той самий день, заявляє, що він християнин, і перед усіма прославляє Ісуса Христа. Замість того, щоб переслідувати християн, він став відкрито навчати мешканців міста християнської віри і викорінювати ідолопоклонство та поганські звичаї. Автор життя святого Дмитрія Метафраст каже, що він став для Тессалонік у своїй безмежній вірності Спасителю “другим апостолом Павлом”, бо саме “апостол народів” колись заснував у цьому місці першу громаду віруючих (1 Сол., 2 Фес.), Святому Дмитрію Провидіння Боже визначило шлях піти за святим апостолом Павлом, наслідуючи мученицьку його смерть.

          Коли імператор Максиміан довідався, що призначений ним проконсул – християнин і багато римських підданих, захоплені прикладом Дмитрія, прийняли віру в Спасителя, гніву імператора не було меж. Повертаючись з походу з Причорномор’я, імператор, сповнений бажання знищити солунських християн, вирішив вести свою армію через Тессалоніки. Довідавшись про це, святий Дмитрій завчасно дав вказівку своєму вірному помічнику Луппу роздати маєток убогим, сказавши: “Розділи багатство земне між ними – будемо шукати собі багатства небесного”, а сам віддався посту і молитві, готуючи себе прийняти вінець мученика.

          Імператор Максиміан ввійшов у місто і викликав до себе Дмитрія, той сміло визнав себе християнином і засудив марність римського ідолопоклонства. Максиміан дав вказівк вкинути Дмитрія до в’язниці. Тим часом імператор віддався ганебним гладіаторським побоїщам, милуючись, як його улюблений борець Лій скидав з високого помоста на списи воїнів, переможених ним християн. Відважний юнак Нестор, з солунських християн, прийшов до в’язниці, до свого наставника Дмитрія, і просив його дати благословення на боротьбу з варваром Лієм. Одержавши благословіння, Нестор переміг Лія і скинув його з помосту на списи воїнів, так само, як вбивця-язичник скидав християн.

          Розгніваний імператор наказав негайно позбавити життя святого мученика Нестора, а також послав воїнів до в’язниці пробити списами святого Дмитрія. На світанку 8 листопада (за старим стилем 26 жовтня) 306 року в підземну в’язницю прийшли кати і пробили святого Димитрія списами. Тіло святого великомученика Дмитрія було викинуто на їжу диким звірам, але побожні солунські християни взяли тіло і похоронили.

          За часів святого рівноапостольного Константина (306-337) над могилою святого Дмитрія було збудовано церкву. Почитання великомученика Дмитрія почалось відразу після прийняття хрещення Київської Русі. На початку 70-х років XI століття був заснований Дмитріївський монастир у Києві, відомий нам пізніше Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир. Побудував монастир син Ярослава Мудрого великий князь Ізяслав, у хрещенні одержавши ім’я Дмитрій. Пам’ять святого Дмитрія Солунського з давніх часів була пов’язана з подвигом воїнів, патріотизмом і захистом рідної землі.

          За матеріалами: buchachkolegium

          Фото: torahclub

          Читай також

        • 12 фактів про чудесну силу Божественної Літургії
        • Іти за Ісусом, причащаючись Хлібом Життя, щоб стати поживою для інших…
        • Чи потрібні Богові наші молитви про інших?
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 4.2 / 5. Vote count: 6

            No votes so far! Be the first to rate this post.