Доктор Ентоні Леватіно почав робити аборти 1977 року в штаті Нью-Йорк, США. Загалом він провів 1200 «маніпуляцій», серед них — близько 100 так званих пізніх абортів, по 24 тижнях вагітності. Свою працю сприймав високопрофесійно і не бачив у ній нічого поганого. Вважав аборти правом жінки на вільний вибір.
Перелам у його житті настав, коли його прийомну доньку збив автомобіль, як їй було шість років. Коли після цього травматичного досвіду доктор Леватіно повернувся до праці, то немовби вперше в житті побачив «медичні відходи», які щипцями виймав із жіночого тіла. Побачив ручки, ніжки, і це його потрясло. Понівечене тіло дитини ніби нагадало йому тіло його загиблої донечки.
Спочатку він відмовився тільки проводити аборти у третьому триместрі, бо для нього було занадто тяжко психологічно — дитина в цьому віці вже велика. Пізніше, однак, він зрозумів, що не має значення те, наскільки вже виросла дитина, яку він убиває. Отож лікар вирішив, що більше ніколи абортів не робитиме.
У своїй праці, ще як абортмахер, він стикався з людьми руху pro life. Пам’ятав їх, як пікетували перед клінікою, де він працював, і молилися під її вікнами. Він вважав їх купкою диваків і фанатиків; так само судили про них і його колеги по фаху. Однак сталося, що до його кабінету завітала виняткова пацієнтка.
Жінка прийшла тільки на звичайне контрольне обстеження, а коли воно завершилося, запитала лікаря, чи може з ним порозмовляти. Доктор Леватіно знав із досвіду, що пацієнтки хочуть звірятися тільки тоді, коли довіряють своєму лікарю, тому відповів професійно: «Чим я можу вам допомогти?»
«Я прийшла сюди, бо маю переказати серйозне повідомлення», — почала говорити жінка. «Ісус вас любить і турбується про вас. І Він не хоче, щоб ви займалися проведенням абортів. Прошу, перестаньте», — так звучало це повідомлення. Доктор Леватіно тоді мав у голові лише одну думку: як би пошвидше збутися цієї навіженої. Потім попросив її покинути кабінет.
За рік ця жінка знову прийшла на контрольне обстеження. І знову, коли воно закінчилося, запитала, чи може щось йому сказати. Повторила своє повідомлення. Лікар зорієнтувався, що це та сама жінка, бо в його пам’яті глибоко застрягли її слова. Згадав також, що за цей час отримав три поштівки на своє робоче місце з позначкою «особисто», що містили те саме повідомлення. Пізніше він довідався, що ця жінка була серед «фанатиків», які молилися попід вікнами його кабінету.
«Те, що ця жінка зробила, називається усиновленням абортмахера», — пізніше сказав доктор Леватіно в інтерв’ю для «Live Action», організації, яка бореться за життя ненароджених дітей. Він звернувся до всіх, залучених у рух pro life, зокрема до жінок, аби не робили чогось такого як: «цей лікар робить аборти, отож я до нього не піду».
«Ви ніколи не зміните світу, не зміните поглядів лікаря, який робить аборти, якщо спершу не створите з ним якогось зв’язку», — сказав він. «Та жінка була дуже спритна. Вона стала моєю пацієнткою. А вірте мені, лікарі своїх пацієнтів слухають».
Тепер доктор Ентоні Леватіно — активний діяч pro life. Він як медик пояснює, як саме відбувається абортування і в чому полягає ціла процедура. Участь у русі на захист ненароджених він сприймає як відпокутування за тих 1200 дітей, яких убив. «Як компенсувати життя 1200 дітей? Неможливо», — визнав він. Однак додав, що діяльність на захист життя допомогла йому знайти прощення та зцілення.
Джерело: CREDO
