Проща – це завжди велике зусилля… Вагаєшся йти чи не йти, і тут на перешкоді стають “завал” на роботі, багато навчання, лінь… А дияволу теж меганевигідно, щоб ми провели час із Богом, тому і він лізе зі своїми “капостями”…
А якщо забути про всі ці “проблемки” і просто піти?
Чому ми так часто забуваємо, що маємо Ідеально Люблячого Татка, для якого немає нічого неможливого (та-та, навіть зробити так, щоб на екзамені попалось єдине питання з 50, яке ти знаєш) 
перевірено 
перевірено Чому так важко виділити всього лиш 2!дні, для НАЙважливішого?!
При тому, що ми самі себе позбавляємо великої радості: всі ж досвідчували: робиш маленький крок на зустріч Господу, а Він робить 20
. І дарує в серце таку справжню радість, яка ще не швидко з того серця “вивітриться”. А щоб та радість була більшою, не забудь зручне взуття і ЗИМОВІ речі в Унів (там дуууже ззззимно вночі, краще повірте на слово )
Більше довіри. Побачимось 
Поділилась Анастасія Щирба
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
