День закоханих, який масово святкують сьогодні, насправді має нагадувати нам про справжню любов, яка є складною щоденною працею.
Любов – це бажання жити життям, обтяженим турботами інших, без гніву та роздратування.
Це активна боротьба із спокусами стати критикантом та суддею свого ближнього і пошук шляхів натхнення і похвали.
Це щоденна посвята, щоби протистояти буденним конфліктам через образи.
Це ніжна щирість та покора, навіть якщо є непорозуміння.
Це вибір на користі єдності і розуміння, а не на користь бажання звинувачувати, вигравати, бути правим.
Це щоденне визнання своїх слабкостей, гріхів, замість того, щоби шукати собі виправдання.
Це у стосунках з ближнім перевірка свого серця, а не будування захисних фортець.
Це щоденне зростання в любові, яка стає все менш егоцентричною, зрілою і терпеливою.
Це небажання ображати у відповідь на образу, а пошук шляхів, щоби рани лікувати добром.
Це бажання інвестувати час на те, щоби спілкуватись і спільно знаходити вирішення проблем.
Це бажання завжди просити прощення і прощати.
Це велика довіра у стосунках.
Це тихий тон навіть у суперечках.
Це бажання бути чесним.
Це повсякчасна вірність обітниці ставитись один до одного з повагою і турботою, навіть тоді, коли здається, що хтось цього і не заслуговує.
Це давати, не очікуючи взамін.
Це не бачити в іншому сенс і джерело життя, і не ставати таким для інших.
Це небажання робити такий вибір, який міг би хоч якось загрожувати стосункам.
Це відмова від пошуку задоволення лише свого его.
Це щоденне сліжіння Богу і ближньому, бо неможливо рухатися життям, прощати і вдосконалюватись без ласки Божої благодаті.
Підготувала Тетяна Трачук
“Це небажання робити такий вибір, який міг би хоч якось загрожувати стосункам” Яким стосункам, з ким? Якщо любов не просякнута дотриманням, збереженням Божого слова, то рано, чи пізно така любов вийде на зле. Вияви справжньої любови у нинішньому світі досить часто не вкладаються в сучасне уявлення про любов, яке панує як у світі, та і в загалі середовищ християнських церков.