12 липня відзначається День святих апостолів Петра і Павла, що знаменує собою завершення Петрового посту. Про історію торжества, його значення у християнстві, а також настанови щодо його святкуванння читайте далі.
Ким були Петро та Павло?
Життя святих не збігалося ні часі, ні в початковому роді занять. Петро став одним із перших дванадцяти апостолів Господа, в той час як Павло взагалі не був знайомий з Ісусом за життя. До місіонерства перший був бідним рибалкою, а другий – походив зі знатного римського роду, заробляв на життя виготовленням наметів, а ще – сповідував іудейську віру, тому ревно переслідував перших християн. Більше того, Павло навіть брав участь у побитті первомученика Стефана. Тим не менше, волею Господа життєва дорога цих двох непересічних новозавітних особистостей склалася таким чином, що сьогодні ми вшановуємо їхню пам`ять в один день.
Що їх об`єднує?
Ставши апостолом, Петро першим серед учнів визначив Ісуса: «Ти – Христос, Син Бога Живого». Незважаючи на свою відданість Господу, саме він був найбільш підданий гріху спокуси. Побоюючись за власне життя, Петро тричі відрікся від віри.
Життєвий шлях святого – приклад того, що Новий Завіт не намагається ідеалізувати людину, заперечити її гріховну природу. Приклад Петра – це історія розкаяння й навернення, історія прощення, всепрощаючої Божої благодаті. Так, вчинивши свій найбільший гріх, піддавшись найбільшій спокусі, решту життя першоапостол присвячує абсолютному розкаянню, молитві та місіонерству.
Чимало гонінь зазнали перші послідовники Христа від Павла. Аж допоки дорогою до Дамаску не побачив майбутній апостол чудесного світла з неба, від якого впав на землю й осліп. Церковні перекази свідчать, що тієї ж миті він почув голос, який докоряв йому переслідуваннями Бога. Це і стало вирішальним моментом в житті Павла. Зцілений від сліпоти молитвами християнина Ананія, Павло прийняв хрещення та почав проповідувати християнство в Палестині, Малій Азії, Середземноморських островах. Багато чудесних зцілень подарував він невіруючим язичникам.
Прославляючи апостолів Петра та Павла в один день, церква хоче нагадати нам про різноманітність шляхів, які ведуть до Бога та розкаяння.
Місія апостолів
Петра та Павла було схоплено за проповідницьку діяльність та страчено в один день або, за деякими церковними переказами, з різницею в рівно один день. Святкуючи цього дня пам’ять Первоверховних апостолів, Церква оспівує в них образ звернення тих, хто грішить і кається.
Іоанн Златоустий так описує Петра і Павла: «Рим має двоє світлих очей, — це тіла тих святих апостолів. Не так ясне небо, коли сонце розливає свої проміння, як світле місто римлян, що освітлює всі кінці всесвіту тими двома світилами».
«… Якщо згрішив – то покайся, коли впав – то вставай»
Заслуга апостолів в першу чергу у тому, що своїм життєвим прикладом вони вчать нас: якщо згрішив — то покайся, коли впав — то вставай, виявив слабкодухість — зміцнюйся надією на Бога, віруй в Нього, люби Його. Тільки такий шлях праведного життя у Христі приведе нас до наслідування життя вічного.
Святкувати по-християнськи
«… У цей світлий день ніщо не повинно відволікати від молитви, радісного та блаженного стану душі».
Що ж стосується християнської традиції святкування, то вона передбачає відвідання святкової Літургії, а також відмову від важкої фізичної праці. Святі отці вчать, що у цей світлий день ніщо не повинно відволікати від молитви, радісного та блаженного стану душі.
Підготувала Ірина Яремчук
