Апостоли Петро і Павло. Один відрікся від Ісуса, другий — не знав Його за життя

Читай також

  • Ісус каже: підніміть ваші голови
  • Християнин формується не так через вишколи, як через молитву — особисту та спільну
  • Станьте для людей «живим Євангелієм»
        • Апостоли Петро і Павло. Один відрікся від Ісуса, другий — не знав Його за життя

          Якими були Христові учні? Їхня недосконалість не мала значення для Ісуса. Він побачив у них більше, аніж могли помітити інші. І врешті, вони виправдали цю безмежну довіру, вкладену в них. Апостоли Петро і Павло – такі різні, але такі віддані. Декілька найцікавіших фактів про тих, хто помножив мудрість Христа.

          Яким був апостол Петро

          Справжнє ім’я Петра — Симон бар-Йони (тобто син Йони).

          Брат Симона — Андрій став першим учнем Ісуса.

          Ісус одразу виділив Симона з-поміж Своїх послідовників:

          „Ісус же, глянувши на нього, сказав: «Ти -Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа», – що у перекладі означає: Петро (Скеля)“ (Йоана 1:42).

          Поривчастий темперамент поєднувався в Петрі з боязкістю.

          Він був більше за інших учнів прив’язаний до Ісуса, і ця любов допомагала перемагати властиву йому легкодухість.

          Ісус вирізняє його як одного з трьох наближених учнів, беручи зі собою Петра, Якова та Івана на високу гору, яку часто ототожнюють з горою Фавор, де відбулося Преображення, і в Гетсиманію, а ще раніше до будинку Яіра, де воскресить щойно померлу доньку господаря.

          Христос готував для Петра особливу роль:

          „“На вашу ж думку”, – до них каже, – “хто я?” Озвався Симон Петро і заявляє: “Ти – Христос, Бога живого син.” У відповідь Ісус сказав до нього: “Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі; і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі.”“ (Матея 16:15-19).

          Під час Тайної вечері, Петро у пориві обіцяв вірність до кінця:

          „“Господи”, – сказав Петро до нього, – “з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.” А Ісус мовив: “Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.”“ (Луки 22:33-34).

          Провіщення відречення, як і опис його здійснення, міститься у всіх чотирьох Євангеліях. Розповіді Євангелістів у цьому епізоді вражають дивовижною схожістю. Є думка, що сам Петро вимагав зафіксувати той факт. Ще й так, щоб це глибоко запало всім у серця. Від глибокого відчаю і радикального кроку Петра порятували Ісуса, які він сказав незадовго до цих подій:

          „О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю, та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.”“ (Луки 22:31-32).

          Христос не покинув свого апостола з тягарем на серці. Після Свого Воскресіння Він з’явився апостолам біля моря Тиверіадського. Під час цієї зустрічі Ісус запитав Петра:

          „Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більш, ніж оці?» – «Так, Господи, – відрікає той йому, – ти знаєш, що люблю тебе.» Тож мовить йому: «Паси мої ягнята!»

          І знову, вдруге каже до нього: «Симоне Йонин! Чи любиш мене?» «Так, Господи, – відвічає йому, – ти знаєш, що люблю тебе.» І мовить йому: «Паси мої вівці!»

          І втретє йому каже: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене?» І засмутився Петро, що аж утретє його питає: «Чи любиш мене», – то й каже йому: «Господи, ти все знаєш, ти знаєш, що тебе люблю!» І каже йому Ісус: «Паси мої вівці! “ (Йоана 21:15-17).

          Вважається, що цією відповіддю Петро звільнився від гріха свого відступництва. Після цього не було жодного випадку, коли б він проявив слабкість

          Існує думка, що останні роки свого життя Петро провів у Римі. Хоча невідомо, коли він туди прибув. Та до нас дійшло одне із послань Петра, яке було відправлене ним з Риму. Саме у Римі його арештували. Його стратили у Римі в 64 або в 67-68 році за імператора Нерона. Апостол побажав, щоб його розіп’яли вниз головою, оскільки вважав себе недостойним померти так само, як помер на хресті учитель.

           

          Яким був апостол Павло

          З формальної точки зору Павло не був апостолом — він жодного разу не зустрічався з Христом під час його земного життя. Він увірував у Христа вже після Вознесіння Господа.

          Павло (до навернення у християнство його звали Савлом) був фарисеєм і лютим гонителем перших християн. Він згадується в Діяннях Апостолів у сцені побиття першого християнського мученика Стефана. На той момент Павло був занадто молодий для участі в екзекуції і просто перебував на місці скоєння злочину.

          Ісус явився йому в сліпучому світлі, коли Павло прямував у Дамаск, щоб схопити і розправитися з тими, хто прославляв ім’я Господа.

          „Коли ж він був у дорозі й наближався до Дамаску, зненацька засяяло навкруг нього світло з неба, і він, упавши на землю, почув голос, що говорив до нього: «Савле, Савле! Чого мене переслідуєш?» Він запитав: «Хто ти, Господи?» А той: «Я – Ісус, що його ти переслідуєш. Встань же, та йди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити.»“ (Діяння 9:3-6).

          Відомо про 14 послань Павла, які увійшли до Нового Заповіту. В них він навертав людей у християнство.

          Та найбільшу популярність Павло отримав завдяки своїй оді любові в Першому посланні до коринтян. За це Павла називають „апостолом любові“.

          „ Перевага любови

          Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний.

              Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би – ніщо.

              І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи.

              Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається,

              не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла;

              не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою;

              все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.

              Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне.

              Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо.

              Коли настане досконале, недосконале зникне.

              Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче.

              Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж – обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний.

              Тепер же зостаються: віра, надія, любов – цих троє; але найбільша з них – любов.“

          (1 Коринтян 13).

          Згідно з церковним переказом, Павло був страчений у Римі в один день із Петром. Його обезголовили.

          Підготувала Наталія ПАВЛИШИН

           

          Читай також

        • Ісус каже: підніміть ваші голови
        • Християнин формується не так через вишколи, як через молитву — особисту та спільну
        • Станьте для людей «живим Євангелієм»
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.

               

              Про автора

              Журналіст "ДивенСвіт"

              Коментарі

              • Алла    12.07.2021 о 09:39

                Не можу не написати.На вашу сторінку натрапила випадково ( чи може ні,?), шукаючи зображення апостолів Петра і Павла, конкретно. , саме сьогодні.Чому? Вночі мені наснилось, що я потрапила у якийсь наче монастир, з приводу вінчання, чи то мого чи то сестри- випало з пам’яті, не це важливо.Заходжу у кі кімнату чи келію, заставлену столами ,на них книжки, важезні фоліанти, пожовклі, вони всюди там були, буквально завалене ними приміщення, і за двома столами сидять старці в темному одязі.Підняли голови : такої доброти в очах я ще не бачила.!Той, за дальнім столом , підвівся і взяв мене за руку як дитину.Сказав, що в понеділок вінчатися не треба, що заборони такої немає, але..краще не треба.Ми вийшли, він повів мене, розмовляли, було так спокійно.
                І от увесь ранок я старалась не забути і зрозуміти той дивний сон.Що б це могло означати?.І тут мій син каже, що сьогодні Петра і Павла. Тепер мій сон дістав якесь пояснення, кажу чоловікові, що була ”на прийомі” у святих.Стала ”гуглити” зображення, все не те, і натрапляю на ваш сайт. І от він, мій старець, з теплом у очах, у темному, і з фоліантами.Дякую, дякую, дякую.І за текст, де про святого як про людину, зараз буду перечитувати Біблію , Павлові послання, відчуваю таку потребу.Я не фанатична християнка, швидше навпаки, всі знання мушу перевірити і т.п.

              • Надія    13.07.2018 о 00:23

                А хіба не Павло був громадянином Риму і мав “привілей ” бути страченим через стинання голови мечем?