Книга Приповідок – скарб для кожного християнина. У ній можна знайти поради на будь-яку ситуацію свого життя. Ми ж пропонуємо Вам уривки, які щодня можна перечитувати під час молитви. У них – про красу і велич Божої любові та справедливості.
Господь бо дає мудрість, і з його уст виходить знання й розсудливість. Він для праведних зберігає допомогу; він щит для тих, що ходять чесно. Він стежки правоти пильнує, він береже дорогу своїх вірних. Тоді ти зрозумієш правду й справедливість, прямодушність і всяку путь добру,бо мудрість увійде в твоє серце, знання буде відрадою душі твоєї. (2, 6-10)
Звірся на Господа всім твоїм серцем, не покладайсь на власний розум. У всіх твоїх путях думай про нього і він твої стежки вирівняє. Не гадай собі, що ти мудрий, бійся Господа і від зла ухиляйся, і це буде здоров’ям для твого тіла, й оновою для костей твоїх. (3, 5-8)
Не легковаж Господнього докору, о мій сину, і не ухиляйся, коли він карає. Кого Бог любить, того й картає, як батько улюбленого сина. (3, 11-12)
Більш ніж щось інше пильнуй своє серце, бо з нього б’ють життя джерела. Відкинь лукавство уст від себе, і губ неправду віддали від себе. Очі твої нехай дивляться просто, вії твої нехай зорять перед тобою. Вирівняй стежку для ноги твоєї, нехай усі твої дороги будуть прості. Не збочуй ні праворуч, ні ліворуч; відверни ногу твою від зла. (4, 23-27).
Дороги людські в Господа перед очима, і він вирівнює всі стежки їхні. Злого ловлять власні переступи, у пута власного гріха він потрапляє. (5, 21-22)
Є шість речей, що Господеві огидні, ба й сім, що для душі його осоружні: горді очі, язик брехливий, руки, що кров безвинну проливають, серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжать до зла швидко, фальшивий свідок, що дихає брехнею, та той, що між братами сіє чвари. (6, 16-19)
Гордість доводить до сварки, а мудрість із тими, хто слухає пораду. Майно, швидко нажите, пропадає; а хто збирає поволі, той багатіє. Відсунута надія – мука серця; а здійснене бажання – дерево життя. Хто словом нехтує, сам собі шкодить; хто ж заповідь шанує, той матиме заплату. (13, 10-13).
Усі дороги людини чисті в очах власних, Господь же розцінює духа. Здайся на Господа у твоїх справах, і задуми твої здійсняться. Усе зробив Господь для власної мети, ба навіть грішника – на день лиха. Осоружний Господеві – кожен гордий серцем; такий напевне кари не уникне. Милосердям і правдою покутується гріх, а острахом Господнім ухиляється зло. (16, 9-10).
Не хвалися завтрішнім днем, бо не знаєш, що день може вродити. Нехай вихвалює тебе інший, а не власні уста, чужий хтонебудь, – а не твої губи. (27, 1-2).
Слухай пораду й приймай навчання, щоб стати мудрим наостанку. Багато задумів у серці людини, | але воля Господня – вона встоїться. Плід людини – її милосердя. (19, 20-22).
Підготувала Тетяна Трачук
