Без чого неможливо залишатися смиренним?

Читай також

  • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
  • У пошуках крихти надії
        • Без чого неможливо залишатися смиренним?

          Про те, як допомогти Ісусові нести важкий хрест та в чому полягає смиренність читайте далі.

          Цього тижня я дізнався дещо дуже важливе.

          Незамінних людей насправді немає. Мене можна замінити. І це буде виконано.

          І я спокійно до цього ставлюся.

          Усвідомлення цього прийшло зненацька. Розповідаючи дітям історію християнства, мені спало на думку, що католицька церква існує вже протягом тисячоліть. Вона зародилася задовго до мене та батьків моїх батьків і, найімовірніше, житиме по моїй смерті без жодних втрат.

          Мій час та вклад у християнство надзвичайно мізерний у історичній перспективі. Це один-єдиний момент, що входить та виходить наче запах.

          Шлях, яким проходить Церква, є своєрідною дорогою на Голгофу. Цей шлях – Господній план, намічений наймудрішим чином. Церква несе свій хрест так само як робив це Христос, оточений ворожим та безжальним натовпом. Так само і кожен з нас, подібно Симону Киринейському, допомагає Ісусу нести тяжкий хрест, приступаючи до Церковних Таїнств.

          «У часи, коли під лозунгами свободи та рівності невірні навчилися шифрувати лихо, метафора «обороняти Церкву» більше не здається такою тривіальною.»

          Сам Ісус пропонує нам розділити з ним тяжість Його ноші – Він бо несе найважчу її частину. Тож кожен наш внесок є необхідним та важливим. Цей хрест – нагадування про скінченність людського життя – смерть – необхідну для виконання покликання, що ним наділений Господом кожен із нас. Для мене, як для священика, покликання полягає в безкорисному та відданому служінню Христові та Церкві, піднесенні християнських ідеалів на п`єдестал сучасних цінностей.

          «… Смерть необхідна для виконання покликання, що ним наділений кожен із нас.»

          Виконуючи свої обов`язки, усмиряючи свої пристрасті, я беру на себе невеличку частинку Ісусового хреста та несу його той час,  яким наділив мене Господь. Несу його доти, поки хтось інший не заступить на моє місце.

          Я можу і неухильно буду замінений. Тому  мені важливо нести той хрест, який можу осилити. Величина мого вкладу продиктована Божою волею, а не моєю.

          Крім того, одна з моїх основних задач – виховувати учнів, які з ентузіазмом та радістю допомагатимуть нести Ісусові його хрест. Адже неможливо пізнати благодаті Бога, Його найвеличнішої радості, не побувавши з ним у скруті та стражданнях.

          Можливо, подумаєте Ви, нести хрест разом із Ісусом, будучи священиком, набагато легше, ніж творити во славу Христа в інших галузях. Проте віряни часто забувають, що будь-який плід їхньої праці, наукової чи то фізичної не з`явився б без Божого благословення, а значить – не виконуватиме свого призначення без прославлення імені Господа.

          Моліться. Та користуйтесь Вашим часом мудро. Він бо обмежений.

           

          Переклад Ірини Якимчук

           

          Читай також

        • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • У пошуках крихти надії
          • Оціни

            [ratemypost]

               

              Про автора

              Учасник команди ДивенСвіт:)