“Як на небі, так і на землі…”

Читай також

  • Ісус з’являється апостолам (Йо 20:19-31)
  • Найбільша заповідь (Мт 22:35-46)
  • Ісус і знатний багач (Лк 18:18-27)
        • “Як на небі, так і на землі…”

          Господня молитва «Отче наш» важлива хоча б тим, що нею вчить молитися Сам Спаситель. Вона містить прославу Бога, поклоніння Йому та прохання про всі основні потреби людини. Тому й відведено їй чільне місце у нашому молитовному житті. Ми так часто повторюємо Господню молитву, що іноді ризикуємо промовляти її монотонно, бездумно, буденно, забуваючи при цьому взагалі про суть молитви.

          Аби цього уникнути, багато Отців, Вчителів і письменників Церкви, глибоко роздумуючи над кожним словом Господньої молитви, писали детальні коментарі на неї. І завдяки натхненню Святого Духа кожен з них дивився на її зміст під кутом, раніше не знаним, знаходив у ній якусь нову грань і відкривав її вірним. Адже «кожне слово, що виходить з уст Божих» (Мт 4,4) – незглибиме, і одним поясненням, одною реплікою, одним поглядом нашого слабкого розуму не досягти його дна. Ба, навіть більше – цього нам не вдасться зробити, якщо навіть зберемо докупи коментарі дослідників Святого Письма усіх часів і народів.

          Одним із тих, хто намагався проникнути в глибінь кожного слова Господньої молитви, був грецький християнський філософ і богослов Ориген (185-254). Постать, доволі суперечлива в історії Церкви. Оригена не канонізували і не проголосили Отцем Церкви через те, що він часто впадав у єресі, а його учні на основі думок свого вчителя розвинули лжевчення оригенізму.

          Але окрім того його богослов’я і філософія значно вплинули на формування світогляду визнаних Отців Церкви (Василія Великого, Григорія Богослова, Григорія Ниського, Євсевія Кесарійського), а велика частина творчого доробку увійшла до скарбниці науки Христової Церкви, зокрема і трактат «Про молитву», значна частина якого присвячена тлумаченню Господньої молитви.

          Кожна фраза молитви на його сторінках розлого і детально пояснена. У дечому це пояснення перегукується з думками інших коментаторів Євангелія, але містить і дещо оригінальне.

          Наприклад, слова «як на небі, так і на землі» ми звикли поєднувати із цими: «Нехай буде воля Твоя». Їх поєднував таким чином Митрополит Андрей Шептицький, вбачаючи тут «молитву, що нас учить приймати Божу волю», випрошування «благодаті, потрібної нам для християнського перенесення хрестів нашого життя», «акт прийняття з Божої волі смерти, так як Господь дасть і коли дасть». Святий Максим Ісповідник про цей уривок писав таке: «Хто таїнственно приносить Богові служіння самою розумною [своєю] силою, відділеною від пожадливости й лютости, той на землі, подібно до ангельських чинів на небі, виконує Божу волю».

          Не заперечуючи сказаного ними та іншими екзегетами, Ориген іде далі, стверджуючи, що обставина місця «як на небі, так і на землі» стосується ще й двох попередніх прохань Господньої молитви. «Тож під час молитви, – пише філософ, – ми могли б промовляти так: «Нехай святиться Твоє ім’я, як на небі, так і на землі. Нехай прийде Твоє Царство, як на небі, так і на землі. Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі».

          Ім’я Боже святиться, коли ми прославляємо і возносимо Його могутність. «Під Царством Божим слід розуміти той щасливий стан розуму, коли його помисли впорядковані і пройняті мудрістю». А творити Божу волю, точніше, свою підпорядковувати Божій, як це робив Ісус у Гетсиманському саду, кажучи: «Хай не моя, а Твоя буде воля!» (Лк 22,42), – наше головне покликання.

          І все це повинно здійснюватися на землі так досконало, як на небі. Усе це маємо здійснювати ми, земні, так, як це роблять небожителі. А оскільки власними силами ми на такий рівень не спроможемося, то в Господній молитві ми випрошуємо Божої благодаті для цього.

          «У небожителів ім’я Боже вже освячене, Царство Боже для них уже настало, і волю Божу вони вже сповнюють. Нам цього всього на землі не вистачає. Ми можемо брати участь у всьому тому лише тоді, коли виявляємося гідними того, щоб Бог вислухав наші молитви за це все».

          Ми вже тут, на землі, починаємо жити життям небесним. Хвалити Господа, як всі ангели Його (пор. Пс 148,2). Шукати миру та його триматись (Пс 34(33),15), роздумувати і не досипляти з-за мудрості (пор. Мудр 6,15). Дозволити, аби Дух Господній добрий вів нас по землі рівній (пор Пс 143(142),10). І нехай слова молитви «Отче наш», «відкрившись, просвітлюють, дають розуму простим» (Пс 119(118),130), щоб ми свідомо просили для себе небесного життя вже на землі. Щоб ним були просякнуті наші молитви, думки і праця.

           

          Читай також

        • Ісус з’являється апостолам (Йо 20:19-31)
        • Найбільша заповідь (Мт 22:35-46)
        • Ісус і знатний багач (Лк 18:18-27)
          • Оціни

            [ratemypost]

               

              Про автора