Три речі, які шкодять нашій вірі

Читай також

  • У пошуках крихти надії
  • «Пишучи вірш, молюся»: поезія семінариста про Україну, Бога та любов підкорила серця тисяч українців
  • Нехай направиться. Перший тиждень Великого посту
        • Три речі, які шкодять нашій вірі

          Вірте Божим обітницям. Легко сказати, правда? Але не легко зробити. Мабуть, дорослим навіть важче, ніж дітям. Є певні речі, які можуть зруйнувати нашу впевненість у Божій здатності або Його готовності виконати обіцяне.

          Які це речі?

          Перш за все — обставини. Ми стикаємося із труднощами і випробуваннями, думаємо, що ці обставини применшують нашу рішучість у вірі. Хоча це і правда, існують також інші речі, які руйнують нашу впевненість. Але найстрашніше, вони також можуть нашкодити нашій вірі, якщо будуть залишені без уваги.

          Недостатнє знання Святого Письма

          Це одна з основних причин, які підривають нашу впевненість у Божих обітницях, це те, що ми просто не знаємо їх, або, по принаймні, не знаємо так, як повинні.

          Якщо ми віримо, що „Бог допомагає тим, хто допомагає собі сам“ — це обітниця Божа, то ми помиляємося. Бог не говорив цього, це сказав Бенджамін Франклін. Це, звичайно, очевидний приклад, але є й інші способи прояви недостатнього знання Письма. Ми, можливо, досі віримо, що ми з Богом маємо відносини на бартерних умовах — Він нагородить нас спокоєм і процвітанням, коли ми надамо Йому наші справи праведності. Хоча це й менш очевидно, але це теж приклад нестачі знань Письма.

          Для того, щоб вірити Божим обітницям, ми спершу повинні знати ці обітниці. І ми повинні знати їх такими, якими вони є насправді, а не такими, якими нам хотілося б їх бачити.

          Егоїстичні амбіції

          Честолюбство може бути досить гарною якістю. Ми повинні бути честолюбними в тому, що стосується Бога,

          „Брати, я не вважаю, що осягнув уже мету; на одне лиш зважаю: забуваю те, що позаду, і змагаюся до того, що попереду“ (Филип’ян 3: 13).

          Але честолюбство може бути дуже егоїстичним.

          Це саме те, про що Павло попереджає нас у Посланні до Филип’ян 2: 3-4:

          „Не робіть нічого підо впливом суперечки, чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе; майте на увазі користь не власну, а радше інших“.

          Честолюбство — це одна з тих речей, які можуть підірвати нашу впевненість в Божій обітниці і нашкодити нашій вірі. Це сталося з Мойсеєм.

          Ви, мабуть, пам’ятаєте, що у Мойсея були праведні наміри. Він хотів свободи для свого народу, ізраїльтян, від їх рабства в Єгипті. Він настільки горів цією мрією, що убив єгиптянина і сховав його тіло в піску (Вихід 2:12). Праведні думки — невідповідний час. Замість того, щоб довіряти тому, що Бог позбавить свій народ, використовуючи Мойсея як Боже знаряддя в потрібний час, Мойсей взяв справу в свої руки. І ми весь час робимо те ж.

          Незадоволені довірою і очікуванням, ми хочемо зробити „це“ самі. І ми рухаємося, діємо, женемося — і хоча у нас можуть бути праведні думки і навіть добрі наміри, ми бачимо, що всі ці зусилля не дають результату. Наше честолюбство призводить нас до того, що ми витісняємо Божу роботу на користь нашої власної. В результаті ми можемо стати подібними Мойсеєві, що ховаються в пустелі і повними сумнівів, чи стримає Бог Своє слово.

          Коротка пам’ять 

          Книга Псалмів була піснею дітей Ізраїлю. Це було знаряддям їх поклоніння, але це було також одним із знарядь теологічного навчання. У цих піснях народу Божого знову і знову нагадувалося, Ким був Бог для їхніх предків і Ким Він продовжував бути для них.

          І в усіх цих піснях майже завжди один приспів — заклик до того, щоб пам’ятати Господа, Червоне море, великі справи, знамення і чудеса, минуле і підбадьоритися в сьогоденні

          Іноді наша впевненість у Божій обітниці слабшає, тому що у нас неймовірно коротка пам’ять.

          Ми не озираємося з вдячністю на те, що Бог зробив для нас у минулому — як Він нас рятував, підтримував нас і виявляв Себе, щоб у всьому, що відбувається з нами, ми благополучно і мудро долали особливі життєві повороти. І, звичайно, ми забуваємо оглядатися на хрест — остаточну і постійну демонстрацію Божої любові, мудрості і надійності.

          Там, раз і назавжди, Він дав нам знати, що Він дотримав і стримає знову Своє Слово, дане нам.

          Якщо сьогодні ви помітили, що ваша впевненість у Божих обітницях слабшає, зверніться до Біблії.

          Прочитайте Його обітниці.

          Перевірте свої амбіції.

          Якщо досі впевнені, що все тримаєте у власних руках, то проведіть трохи часу в роздумах про те, що Бог зробив для вас у минулому, щоб ви могли нагадати собі хто Він… навіть зараз.

           

          Переклад Наталії ПАВЛИШИН

           

          Читай також

        • У пошуках крихти надії
        • «Пишучи вірш, молюся»: поезія семінариста про Україну, Бога та любов підкорила серця тисяч українців
        • Нехай направиться. Перший тиждень Великого посту
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.

               

              Про автора

              Журналіст "ДивенСвіт"