Чи є на Святий Вечір строгий піст і чи можна вживати алкоголь? І ще багато цікавого і корисного про цей день

Читай також

  • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
  • У пошуках крихти надії
        • Чи є на Святий Вечір строгий піст і чи можна вживати алкоголь? І ще багато цікавого і корисного про цей день

          Ми говоримо про Різдво як про таємницю народження Живого Бога. В традиції нашої Церкви – це зустріч Бога. Готуємося по-особливому через молитву, через піст не лише як невживання певних страв, а як тренування духа.

          Святий Вечір – це урочиста таємнича вечеря, що розпочинається від самого ранку.


          Пригадую як у нашій родині від самого ранку 6 січня мама закликала нас до спокою, до тиші, миру, й сама розмовляла майже пошепки. Ніколи в хаті в той час не було чути голосних слів, сварок, – ділиться спогадами владика Йосиф (Мілян). – У серці щось змінювалося і відчувалося блаженне очікування.

          Святий Вечір у традиції Церкви – це зустріч таємничо народженого Бога в Різдвяну ніч.

          Це абсолютний і дуже строгий піст

          Це надзвичайно великий день. Прихід на землю Бога Світла. Бога Месії. Бога любові.

          Важливо переживати цей день не лише фізично, а передовсім у духовній повноті. Щоб ми, люди, не були зосереджені на смакових додатках. Хоча пісні страви на Святвечір смакують навіть більше, аніж м’ясні.

          Строгий піст додає врочистості. І акцентує на людській жертві, як вдячність Тому, Хто має прийти до нас у цьому Різдві.


          Святий Вечір – без алкоголю!

          Святковий стіл, згідно традиції, повинен бути без алкоголю. Та на практиці, на жаль, є і дуже багато. На жаль, традиція залишається традицією, а дійсність інша. В нас нема культури споживання алкоголю.

          Алкоголь відбирає в людини волю, повну свідомість. Йдеться про те, щоб людина свідомо святкувала Різдво. А Святий Вечір є особливим початком цього святкування.

          Просфора на Святій вечері – це символ Бога

          Просфора на Святій вечері – це символ Бога. Адже ділимося Богом як хлібом насущним. Хто як вміє: хто словом, хто досвідом власного християнського життя, хто молитвою.

          Символ ділення просфорою дуже важливий для родини: щоб вона могла не тільки щось брати, а й давати від себе. Це гуртування родини. Щоб не лише брати, але й ділитися. Особлива концентрація на  просфору – це ділення Богом. І кутя, як хліб, як зерно, що має дати нове життя. Так і Євхаристійний Хліб, як Бог, що має дати нове життя.

          Гонитва за традицією

          Існує небезпека, що гонитва за традицією може відволікти нашу увагу від головного – від Різдва, від Бога, від духовного начала чи духовних під. Щоб нас просвітив і скерував на правдиву дорогу, який заведе нас до жолоба, де народився Христосу.валин. Треба розуміти, що традиції – це символізм.

          Треба просити Святого Духа скерувати нас на ту стежку, яка заведе нас до того жолоба, де народився Христос. Важливо відкрити своє серце і душу, щоб у жолобі нашого серця народився Христос.

          Через коляду славимо Бога

          Щоб у наших серцях народився Христос, треба вийти з хати і відчинити свої двері для коляди. Не сидімо вдома на Святий Вечір. Бог для нас має бути живим.

          Ми збідніли, бо не маємо зараз традиції всеохопної коляди. Фестивалі коляди – це добре. Але Святий Вечір має початися потужною прославою Господа. Наші колядки – це не тільки мелодійні радісні куплети, це глибоке богослов’я. Колядуймо і ділімося радістю, якщо Бог для нас живий.

          Якщо людина має в серці Бога, то на Різдво, навіть обабіч окопів, вона згадає Бога. Але якщо Бога в серці немає, то Різдво стане просто черговим днем, щоб убивати, подібно як це робив Ірод.

          “Веселе Різдво” саме не прийде. Цю радість треба створити. І якщо вона нуртує в моєму серці, у моєму єстві, її можна випустити назовні. І тоді радість подвоєна стає радістю багатьох.

          Підготувала Наталія ПАВЛИШИН

           

          Читай також

        • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • У пошуках крихти надії
          • Оціни

            [ratemypost]

               

              Про автора

              Журналіст "ДивенСвіт"