Мабуть, кожному з нас доводилось зустрічатись із таким явищем як мережевий маркетинг, коли нам пропонують не тільки придбати товар, але і розповсюджувати його. У сучасному світі таких компаній тисячі і вони реалізовують найрізноманітнішу продукцію.
За Вікіпедією: “Мережевий підхід у маркетингу базується на ідеї про те, що будь-яка організація функціонує в межах якоїсь певної мережі, що складається з, як правило, невеликого числа постачальників, званих суб’єктами мережі. Дані суб’єкти взаємодіють один з одним, утворюючи між собою мережу довгострокових взаємин і взаємозалежностей, що дозволяє їм контролювати і отримувати доступ до ресурсів один одного”.
Головна ідея такого ланцюжка в тому, що клієнти стають також продацями продукції. Здається, що в такої медалі – безсумнівні плюси. Однак якщо глянути ретельніше, то знайдемо деякі проблеми.
Ціни
Аналіз цін однієї із популярних компаній, яка реалізує свою продукцію за допомогою мережевого маркетингу, показав, що вони на третину вищі за ціни подібних продуктів у звичних магазинах. Тому немає суттєвої різниці у цінах продукції, а реальна вартість продукту значно нижча за ту, за якою він продається, і, значить, продукт не може бути якіснішим.
Інша проблема: неправдиве уявлення про матеріальний дохід учасників мережевого маркетингу. На жаль, дуже часто такі компанії, презентуючи свої фінансові успіхи, замовчують, що основний дохід від продажу отримує незначна частина представників, тоді як більшість ділять між собою невеликі суми.
Моральною проблемою такої системи продажу є неточна цінність продуктів. Представники підкреслюють лише найкращі якості, замовчують негативні і переконують, що аналогів того чи іншого продукту не існує. І ця, по суті, двозначність в економічній діяльності є гріхом.
Окрім того, пропонуючи товар, продавці не лише підкреслюють його якість, але й переконують, що на товарі надалі можна заробити. Це й мотивує до придбання більшість покупців. Але, на жаль, здебільшого обіцяні доходи залишаються обіцяними.
Окрім того, такі компанії будують співпрацю на неправдивій ідеології: “створенні дружньої сім’ї” тощо. Це стратегія, базована на задовільненні наших потреб бути учасниками чогось великого і сильного. Але ж на чому грунтується така сім’я? Це всього лише робота.
Ще одна проблема – корисливість. Посередники радо знайомляться з людьми, осипають увагою. А врешті виявляється, що все це – лише заради користі, заробітку. Це отруює стосунки.
Християни можуть займатися бізнесом, але максимально чесно і відкрито. Тому якщо ви працюєте у такій сфері, то сприймайте це як роботу, а не “сім’ю”; будьте чесними як щодо якості продуктів, так і щодо можливості заробити; не будьте нав’язливими. А якщо купуєте, то оцінюйе продукцію не за можливістю заробити на ній, порівнюйте її з іншими товарами і не ведіться на “чудесні” властивості продуктів.
Підготувала Тетяна Трачук
