Людські чесноти, які не мають нічого спільного з християнством

Читай також

  • У пошуках крихти надії
  • «Пишучи вірш, молюся»: поезія семінариста про Україну, Бога та любов підкорила серця тисяч українців
  • Нехай направиться. Перший тиждень Великого посту
        • Людські чесноти, які не мають нічого спільного з християнством

          Ми, за своєю людською сутністю, схильні створювати довкола себе різні міфи, історії. Особливо багато надуманого маємо стосовно нашої віри. От, до прикладу, є деякі людські чесноти, які ми помилково вважаємо християнськими.

          Культура формує наше уявлення про Христа і християн. Саме під впливом культури, а не істини ми починаємо приписувати християнам деякі чесноти, з якими Ісус не має нічого спільного. Можна виокремити вісім таких рис характеру, які люди помилково приписують християнам.

          1. Люб’язність

          Уявіть Ісуса серед нас зараз. Чи був Ісус добрим? Без сумніву. Доброта — це плід Духа. Але доброта і люб’язність не одне і те ж. Люб’язність допомагає уникати напруженості і завжди тішить его людини, навіть коли вона неправа. Але люб’язність не має нічого спільного з благочестям. Доброта ж, як плід Духа, завжди говорить вам саме те, що вам потрібно почути, навіть якщо воно не завжди для вас приємне.

          2. Завжди говорити „так“

          Ми часто говоримо „так“, бо хочемо відчувати себе потрібними. Але нам потрібно навчитися говорити „ні“. Говорити „ні“ токсичним стосункам, „ні“ тиску з боку оточуючих, „ні“ спокусам і образам. І говорити „ні“  деяким своїм волонтерським заняттям. Це може бути складно, але необхідно. А те, що ви завжди говорите „так“ не робить вас кращим християнином.

          3. Ідеальне відвідування церкви

          Існує думка, що справжні християни не пропускають Богослужіння. Ніколи. Але це не відповідає дійсності. Можна бути на всіх служіннях, бути задіяними в різних церковних заходах, але при цьому не знати Бога. Так як ідеальна відвідуваність школи на гарантує ідеальних знань.

          4. Чітке дотримання правил

          „Добрі християни не порушують правила. Вони не порушують комендантську годину, що не шахраюють на іспитах і не п’ють алкоголь. Вони не лаються і не роблять тату“ — це далеко не увесь перелік правил. Та їх виконання не робить людину християнином. Ми повинні дивитися не на перелік правил, а на праведність Христа.

          5. Ніколи не сумніватися в Бозі і не ставити Йому зайвих питань

          Побутує думка, що справжні християни не сумніваються. І коли у людини трапляються проблеми, їй складно про це з кимось відкрито поговорити. У кращому випадку їй порадять більше молитися.

          Але якщо подивимося на книгу Псалмів, то побачимо пряму розмову людини з Богом. Коли людина відкривав перед Богом всі свої страхи і сумніви, свій біль і свою печаль, то Бог не відвертається, а йде з людиною, відповідаючи і скеровуючи, захищаючи і підбадьорюючи.

          6. Добре знати Біблію

          Християни повинні добре знати Святе Письмо. Та знання самі по собі — небезпечні, тому що можуть привести до гордовитості. Християнам потрібно знати Біблію. Але якщо це знання не допомагає вам служити вашому сусідові, то ви щось проґавили. Справжні учні стають великими служителями для інших.

          7. Оперативність і організованість

          Ці чесноти Ісусові не були притаманні. Він не прибув оперативно, коли йому повідомили про те, що Лазар захворів. Він прийшов уже через три дні після його смерті.

          Також Ісус змінював Свої плани і відволікався, коли потрібно було комусь допомогти. Пунктуальність — це гарна риса характеру, але вона не є мірилом нашого благочестя і відданості Богу.

          8. Виразність і емоційність

          Християни можуть бути емоційними, піднімати свої руки в молитві і плакати під час поклоніння. Але це не означає, що всі християни повинні бути такими. Є ті, хто глибоко переживає Божу любов, але при цьому зовні це майже не виражається. І є ті, хто багато напоказ емоційно і голосно поклоняються і моляться, але насправді їхнє серце в цьому участі не бере.

          Всі перераховані чесноти не зло, це хороші риси характеру. Але не вони визначають наше слідування за Христом.

          Підготувала Наталія ПАВЛИШИН

           

          Читай також

        • У пошуках крихти надії
        • «Пишучи вірш, молюся»: поезія семінариста про Україну, Бога та любов підкорила серця тисяч українців
        • Нехай направиться. Перший тиждень Великого посту
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.

               

              Про автора

              Журналіст "ДивенСвіт"

              Коментарі

              • Людмила Клименко    02.02.2019 о 21:07

                Ще раз і ще раз переконуюся, що МОЛОДИМ ЛЮДЯМ краще не говорити на теми, які Їм ще не доступні ! БОГ простить вас, Наталю, по причині молодости ! І НЕ забудьте, що ГОСПОДЬ показався Мойсею, коли останньому виповнилося 80 років ! Тому краще вам, Наталю, мовчати ! А це велика Християнська чеснота ! Пишіть про що завгодно, лише не торкайтеся таких тем. Бо є багато мудріших, ви навіть не уявляєте скільки ! Не смішіться і не гнівіть ТВОРЦЯ !

                • Пані Людмило, дякую за Ваш зрілий і глибоко осмислений коментар. Теж переконана, що інколи краще мовчати. А ще добре – дотримуватися власних порад. Нехай Господь Вас благословляє!

                • Юлія    07.02.2019 о 18:31

                  “Не проблема у віці, а проблема що в голові в тому віці!!! Пані Наталю дуже дякую за таку гарну змістовну статтю. Більшість людей так і маскують чи не розрізняють чесноти від простої ввічливості.
                  А МОЛОДИМ треба давати можливість, повірте в них по декуди більше є чесно ніж тих масок які носять старше покоління!!!

              • Тетяна Трачук    30.01.2019 о 20:47

                Мені б найменше хотілось бачити в Ісусовому житті “реалізацію плану”. Ісус – Син Бога, Божа особа, а значить – всезнаючий Бог. Саме тому, що Він бачив найменшу деталь того, що відбувалось у всіх найскладніших взаємозв’язках – чинив так, а не інакше. Пророки не прописували план для Ісуса, вони описували те, що Бог дав їм побачити у майбутньому. Бо для Бога, а ми це знаємо, не існує часу, Він в плнадчассі і бачить усе і повністю. :)

              • Ірина Кисилевич    29.01.2019 о 22:11

                Щодо відвідування храму- це чеснота! Звичайно, що йти до храму заради людей, самореалізації- неправильно. Але йти до церкви- це чеснота- храм за два кілометри (знайти час, зайти); їхати до церкви 10 хвилин і все їде- на Утреню на 7.00 встати о 5.45-50, о 6.20-30 з дому вийти; на 8.00 співаєте на велике свято- о 6.30 прокинутися, а о 7.10-15 з дому вийти (транспорту мало- прийти завчасно до храму).

                • Ірина Кисилевич    29.01.2019 о 22:35

                  Не всім щастить мати храм біля дому. Ходіння до церкви- це жертовність.

                  • Ірина Кисилевич    29.01.2019 о 22:40

                    Йти до храму- це чеснота християнина! Пожертвувалося трохи сном, а до церкви пішки, хоч дощ- моглося вдома сидіти й найти “відмазки”- “відпочити, храм далеко трохи”.

                • Ірина Кисилевич    29.01.2019 о 23:22

                  Відвідування храму- не чеснота, а риса характеру? Заспівайте Утреню і три Літургії; три Літургії й Молебень; Утреню, дві Літургії, Хрестини, Молебень протягом дня, заспівайте шість Вінчань підряд, порозливайте водицю людям на Богоявлення (відчергуйте три-чотири Служби на подвір’ї храму)- Бог помагає, сили вистарчає. Відвідування церкви- це жертовність ради Христа, а не риса характеру.

              • Пані Наталя здебільшого розділяю ваші думки в ваших блогах. Але мусимо зрозуміти і звирнути увагу щодо Ісуса Христа про Його плани і пунктуальність. Чи міг Ісус змінювати плани Отця і чи був пунктуальним?
                На мою думку плани він не зміює бо всі плани Нашого Спасителя були і є в книзі Пророків, навіть більше того все Його земне життя було було виконання цих планів. Можу схилятися також до думки про Його пунктуальність на прикладі Лазаря. Він приходить до Лазаря “по смерті” і це відбудеться пункуално як було заплановано самим Господом нашим., щоб Син Людський був прославлений в Бозі.
                Був би дуже вдячний якщо знайдете час і зможе відписати.
                Слава Ісусу Христу вовіки вічні Амінь

                • Все ж, думаю, що варто розглядати життя Ісуса, як вибір, а не прописаний план чи своєрідну “інструкцію”. Так, “Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти”. Та все ж, це був свобідний вибір Христа – віддати Себе на волю Отця та піти на жертву через велику любов. Зважте, навіть ми, люди, маємо від Господа повну свободу вибору, а не визначену траєкторію руху. Бог веде – переконана в тому. Але також впевнена, що людина вільна в цьому виборі.

                  • Пані Наталя з повагою до вас хочу сказати
                    ТакТворець не хотів щоб ми були роботами і дав нам право вибору. Він звичайно хоче щоб ми приходили до Нього як до Батька з любов’ю., бо Він сам є абсолютною Любов’ю. І нам людям дуже важко уявити Ісуса Христа одночас як Бога живого тобто в Трійці. Але тут стоїть питання “плану” тобто можна сказати “місії., бо не буває місії без плану., а виконання мусить мати якийсь термін тобто якийсь певний день чи скажімо година:
                    Йо 17:1: “Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив,”

                    Отже що ще нам каже євангелист:
                    HOM, Йо 11:3-6
                    Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує.» Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.» Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря. Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував.
                    Тут чітко сказано що Ісус не зміінював ніяких планів бо каже що недуга ця не на смерть а на Славу Божу. Тобто можна припуститись думки що Ісус знаючи причину з якою прийшли сестри і знає за здалегіть що має відбутись(можна сказати за планом Отця) Він має ЙОГО прославити! І залишається там ще на два дні(чекаючи певного часу) тут євангелист нам нічого не каже про інші важливіші плани Ісуса, чим воскресіння Лазаря.
                    Що до пунктуалності Ісуса Христа
                    HOM, Йо 11:11
                    Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його.»
                    Можна сказати що час настав і потрібно іти.

                    Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!»
                    Тут бачимо що Марія бачила в Ньому як і всі інші юдеї вчитителя і лікаря але Не Сина Людского який може воскесити з мертвих. Що і було доказам що Ісус виконує волю Отця.,і в тому числі свою місію тобто заплановану самим Отцем.
                    Більше того: ми не можемо бачити Бога що має якісь обмеження, бо Тільки Він Є Апсолютною величиною доброти. Чи можемо Поспіль припускатись думки що Бог може міняти плани і бути не пункуальним? В Нього не має часу, для нього все вчасно.

                    Слава Ісусу Христу вовіки вічні Амінь