Владика Венедикт: “Приступаючи до молитви, не спішіть її промовляти”

Читай також

  • Слухають, але не чують
  • Не все золото, що блищить
  • Другий шанс
        • Владика Венедикт: “Приступаючи до молитви, не спішіть її промовляти”

          Коли йдеться про молитву кожного з нас, нема різниці, чи це молитва в храмі, чи особиста, найбільше, що нас засмучує — це наша незосередженість. Так, ми завжди уважні, та питання, на що уважні. Проблема  в тому, що ми не цілком розуміємо, чим є молитва. Ми не свідомі, що відбувається.

          Молитва — це унікальна зустріч двох осіб: мене з Господом. І не можна до цієї зустрічі примусити жодну з цих осіб. Ми не може змусити Бога  з нами зустрічатися. Також і Бог не може змусити нас. Ми бігаємо безкінечно, а коли зупинилися на 5-10 хвилин то очікуємо, що Бог зустрінеться з нами. Та де ми були увесь той час?

          Тому так важливо усвідомлювати, що молитва — це зустріч мене і Господа. Ми не можемо нарікати, що не зустрічаємося з Богом. Адже Він є завжди.

          Молитва — це зустріч, щоб пригадати нам про постійну Божу присутність. Немає миті, щоб не було Його присутності. Він завжди і всюди є. І про це говоримо в молитві „Царю небесний“: „що всюди єси і все наповняєш“. Бог — всюдисущий.

          Та проблема в тому, що ми, живучи в матеріальному світі й самі дуже швидко зматеріалізовуємося. Маємо різні обов’язки, справи. І це нас формує. А Бог — це інша форма буття. Тому нам так непросто зустрітися з Господом, усвідомити Його присутність.

          Бога маємо відшуковувати. Він — присутній. Та ми Його не зауважуємо. В нас є хронічна неуважність. Маємо бути присутніми в дану мить. Лише тоді можемо зустрітися з кимось. Треба зустрітися тут і тепер. Він — присутній в нашому житті. Тому, коли стаємо на молитву, найперше мусимо усвідомити, перед Ким стоїмо.

          Ким є Бог? Той, Хто мене слухає, Хто дав мені буття, Який мене завжди любить, Якому я завжди потрібний. Бог завжди очікує нас. Ми можемо розчаруватися в комусь. А Бог не розчаровується. Він вірить у нас.

          Коли ми приходимо до сповіді, то маємо ще одну гарантію, що можемо жити правдою і ще раз можемо усвідомити — Ким є Бог і хто є я.

          Тож, коли стаємо на молитву, не спішімо братися за текст молитви, а усвідомімо, перед Ким стоїмо. А також те, що потребуємо Божої помочі, що без Бога не можемо нічого зробити. Усвідомімо, що Бог
          Всемогутній і Люблячий та завжди хоче нам допомогти.

          Підготувала Наталія ПАВЛИШИН

           

          Читай також

        • Слухають, але не чують
        • Не все золото, що блищить
        • Другий шанс
          • Оціни

            [ratemypost]

               

              Про автора

              Журналіст "ДивенСвіт"