Боже, Ти бачиш серце усіх і кожного у цьому світі.
Бачиш, як іноді нестерпно для нас чекати.
Але щодень приносить все нові виклики, на які слід знайти сил.
Боже, Тебе можна було б не просити, якби Ти
не стояв біля ліжка хворого і немічного старця, який чекає на завершення цього життя як полегшу
не обіймав за плечі батька, який чекає на результати онкоаналізів своєї дитини
не плакав би разом з чоловіком, дружина якого в реанімаційній палаті бореться за життя…
Якби Ти, Господи, не знав, як тривожиться серце юнака, бо не відомо, чи відповідь коханої буде “так”
Якби Ти не переживав разом з батьками, які щомісяця уже роками прагнуть дізнатись, що у них буде дитина
не відчував болю від втрати найближчої людини
не знав, що таке радість шлюбної любові і крику немовляти…
Якби, Боже, Ти не був Любов’ю – Тебе можна було б не просити
розділити найнестерпніші і найтривожніші миті чекання.
Але ж Ти – Найкращий Друг, тож прошу Тебе: будь поруч і завжди нагадуй мені про те, що у Тебе є запасний план і завжди є вихід, а головне Ти – поруч готовий обійняти мене за плечі, щоби плакати і радіти разом.
Автор: Тетяна Трачук
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.