Кожен із нас не раз, приїжджаючи до нового міста, відчував, що все чуже, незнайоме, не знав куди піти, чого почати. Та, думаю, що кожен із нас мав також інший досвід. Коли приїжджав до чужого міста — все чуже, незнайоме, але в тому місті була, принаймні, одна особа, яка нас чекала. І тоді цілковито по-іншому складалася ситуація. Те місто ставало одразу рідним, ми втрачали страх і переживання.
Те саме стосується молитви. Ми повинні пам’ятати, що в молитві є завжди Хтось, Хо нас чекає. Бог на нас чекає в молитві — завжди і повсякчас. Чи ми готові чи ні до молитви, чи це буде дуже рано, чи пізно, чи ми відчуваємо Бога, чи ні.
Якби в нас була свідомість, що Бог завжди нас чекає, то було б зовсім інше сприйняття молитви. Адже навіть ідучи до когось в гості, якщо хтось на нас чекає, хтось вірить у нас, то перспектива наша цілковито змінюється. Те саме з молитвою.
У притчі про блудного сина читаємо, що батько вибіг на дорогу, як тільки побачив сина. Так само і Бог чекає нас, виглядає нас завжди. Тому час від часу маємо думати про те, що є Хтось, кому я завжди потрібний і важливий.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
