На кожній Літургії ми молимося «За мир з висот і спасіння душ наших…» . Господь, чує наші прохання та посилає нам з висот вміння будувати цей мир тут, на землі. Чи приймаємо ми, цей дар? Чи вміємо будувати мости порозуміння, а не стіни образ?
Кожен із нас є індивідуальністю. Ми по-різному сприймаємо усе, що відбувається довкола. Реакція, на ту чи іншу ситуацію, залежить від особливостей нервової системи. Стикаючись із непорозумінням, потрапивши в конфлікту ситуацію, від нас залежить, що ми винесемо для себе та якими будуть наслідки. Одна людина – спробує зрозуміти потреби та причини поведінки опонента в конфлікті, а інша буде активно включатися, намагаючись донести свою правоту тиском та доступною «моральною зброєю».
Різного роду конфлікти впливають на наше здоров’я, в залежності від сили та масштабів. Суперечка у транспорті чи на роботі може зіпсувати настрій та «подарувати» головний біль. Проте, більш серйозних наслідків для здоров’я можуть принести конфлікти між рідними та близькими людьми. Тож, найперше ми завдаємо шкоди для власного та чужого тілесного здоров’я, яке є дарунком Божим.
Часом, образа на кривдника оселяється глибоко в серці та не дозволяє повноцінно жити і радіти простим речам. Токсичність образ, небезпечна своєю тривалістю. Чим довше вона живе у серці, тим більше щасливих моментів вона у вас краде. Господь, у своїй Любові закликає нас прощати:
А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив! (До Євесян 4:32)
Прощення – це крок того, аби у вашому серці оселився мир. У такий спосіб ми виконуємо другу заповідь любові, адже прощаючи – народжується зерно любові до ближнього, а «лікуючи рани свого серця» ми виявляємо любов до себе, що також є не менш важливо.
Конфлікти є рушійною силою, варто лише навчитися керувати емоціями, з якими стикаємося та вміло спрямовувати їх. Усе, що залишається після пережитого конфлікту є міцним «будівельним матеріалом» та вибір, що з нього ми будуємо – за нами. Це може бути височезна стіна зведена з гордості, осуду та образ, а може бути міст порозуміння, крокуючи по якому назустріч ближньому, ми знаходимося вище усього негативу. Міст порозуміння, є видимим шляхом налагодження контакту з ближніми, а невидимим – з Богом.
У такий спосіб Господь заохочує нас прийняти «мир з висот» і осягнути «спасіння душ наших». Приймайте Його дари і будуйте мости порозуміння, а не стіни образ!
Автор Ольга Чаплик
