Бажання спонтанної молитви в нашому житті рідко приходить. Звичайно, бувають винятки. Наприклад, говорячи про життя святого Франциска, оповідається про те, що коли він чув ім’я Ісуса, то одразу ставав до молитви. Та, на жаль, так не буває в нашому житті. Тому важлива рівновага між спонтанною молитвою і молитовним правилом.
Звичайно, що Богові не приносить радості те, що ми лише відмовляємо молитовні правила в механічний спосіб, думаючи, що так Бог дасть те, що потребуємо. Та в християнському житті часто говоримо про аскезу. Тому, коли говоримо про молитву, важлива постійність і витривалість.
Молитва — це досвід Бога. Крик душі. Тому, коли говоримо про молитви, важливо знаходити час, щоб розважати над молитвами, щоб увійти в дух святих, які створили ці молитви.
Важливо, щоб наші молитовні правила були співмірні нашому часові. Можливо, замало молитися лише зранку і ввечері. Знаю, що дехто молиться й щогодини. Живучи в матеріальному світі, маємо,знаходити час, щоб Бог нас змінював.
Також пам’ятати, що не так важлива кількість, як якість. Важливо, щоб ці молитви були свідомі.
Молитва — це рятувальне коло, яке можу допомогти проплисти крізь усе непросте життя.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
