Наші слова здатні будувати чи руйнувати. Пам’ятаєте, як ваші батьки говорили до вас і які слова сіяли? Вам цікаво, як навчити дітей, а не руйнувати їхню особистість словами? Як говорити до них із любов’ю й так, щоб вони вас слухалися?
Тож говоріть:
Замість роздратованого: “Ходи швидше, скільки тебе чекати!”. Скомандуйте: “На старт, увага … марш! Побігли!”.
Замість: “Їж, бо не отримаєш десерт”. Запропонуйте: “Після того, як зникне ця маленька котлетка, до тебе прилетить щось смачне”.
Замість грубого: “Прибери за собою!”. Скажіть мрійливим голосом: “Ось, якби ж ти міг, як Бог – сказати слово і відразу раз! порядок на столі… “.
Замість розлюченого: “Не заважай!”. Скажіть: “Іди, пограйся трохи сам. А коли я звільнюся, ми влаштуємо міні-свято”.
Замість невдоволеного: “Не вередуй, футболка зі смайликом в пранні, одягай ту, яка є”. Примиріть із неприємністю: “Дивись, а ось родичка твоєї смайликової футболки. Давай її одягнемо?”.
Замість риторичного: “Ляжеш ти, нарешті, спати!”. Поцікавтеся: “Показати тобі хитрий спосіб, як ховатись під ковдрою?”.
Замість злого: “По попі захотів?” Заспокойтеся: “Цікаво, кому це я зараз вушка відірву і шию намилю?”.
Замість безсилого: “Щоб я ніяких “не хочу” не чула!”. Несподівано побавтеся: “Ой, дивися, Капризка прибіг. Лови, лови його, щоб він нам настрій не псував!”.
Замість нудного: “Скільки разів повторювати”. Скажіть таємничим шепотом: “Раз-два-три, передаю таємну інформацію… Повторіть, як чули”.
Замість командного: “Руки помив?” Запропонуйте: “Давай посперечаємося, що з твоїх рук потече чорна вода?”.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН за territoriao
