Милосердний Господи!
Пробач мені, що джерело моєї радості не у Тобі,
а в моїх досягненнях,
успіхові,
суєтній славі,
грошах,
та в інших матеріальних речах,
кар’єрному рості,
авторитеті в очах інших,
думці інших про мене.
До болю і повністю я втомився фокусуватись на собі.
Постійно поводитись так,
наче я на сцені,
щосекундно шукаючи оплесків,
слави,
визнання.
Цим усім я зневажаю Твоє Святе Ім’я,
живу у вигаданій реальності,
в суцільній темряві,
в німому страху, в брехні,
наче в клітці, куди сам себе помістив,
як сирота, якому постійно чогось бракне,
як розпусниця, що відвертається від коханого
і простилається перед іншим.
Страх втратити мій оманливий образ з’їдає зсередини
і підштовхує приймати жахливі рішення,
які лише поглиблюють страх,
закриваючи від мене джерела Твої і промені слави Твоєї.
Спаси мене, Боже!
Подаруй Твоє солодке прозріння!
Нехай ця бетонна стіна,
яку старанно зводжу стільки років,
буде повністю зруйнована,
і нехай Твоя благодать проллється на цю суху землю,
щоби на ній з’явились зелені паростки Твого життя
і розквітли у променях Твого світла.
Щоби я став вільним любити Тебе та інших людей.
Ти – а не я – владарюй у моєму серці.
Амінь.
Переклад Тетяни Трачук
