Не так давно я вінчав незвичайну зрілу пару. Як нареченому, так і нареченій було десь під сорок. Вони обоє чекали весілля з таким терпінням, яке гідно захоплення. Обоє відбулися в житті та у вірі, і обоє знали, на чому стоять: вони разом стояли на Слові Божому. Лише кілька сімейних пар, якщо взагалі такі були, з тих, які я вінчав, проявили таку чисту і тверду віру, засновану на тому, що сказав Бог в Біблії.
Тому я і не здивувався тому, що на моє прохання вибрати їх улюблені одне-два місця зі Святого Письма для весільної церемонії, вони відмовилися обирати самостійно. Вони сказали, що люблять Боже Слово і з радістю підпорядковують свої життя всьому, що хоче сказати їм Бог, навіть на весільній церемонії, коли все так ретельно підбирається і готується. Вони дійсно бажали почути і прийняти все, що Бог міг їм сказати перед їхніми друзями та родичами.
Я був зворушений. Це, можливо, було перша пара, яка поклала на мене відповідальність вибирати вірш. Що б ви вибрали для них? Замість того, щоб вибрати один, я постарався вибрати те, що, на мою думку (не ідеально, звичайно), може бути сімома біблійними найважливішими віршами про шлюб. Ось ці сім віршів із коротким поясненням.
1. Буття 1:27: “І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх”.
Від початку, Бог створив чоловіків і жінок із рівними достоїнствами як людей, і взаємодоповнюючими відмінностями як чоловіків і жінок. Бог не створив чоловіка і жінку двостатевими людьми, просто додавши чоловічі або жіночі приналежності. Ні, ми від самого початку чоловіки або жінки, до кожної клітини нашого тіла. Ми — різні, дивовижно різні, в своїй фізіології і психології. І ці відмінності не роблять чоловіків кращими від жінок, або навпаки, але вони роблять чоловіків і жінок кращими, коли вони разом.
Після того, як Бог створив чоловіка, поселив його в саду і дав йому бачення для життя в цьому світі, Він сказав йому: “Тоді сказав Господь Бог: “Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього” (Буття 2:18). Впродовж усього оповідання про створення світу в кінці кожного дня Бог говорив, що Його творіння добре, добре, добре, добре, добре. Але в кінці шостого дня Він сказав “досить добре”. Але чи добре було людині самій? Ні. По принаймні, першій людині, та й більшості з нас.
2. Буття 2:24: “ Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом”.
Після того, як Бог створив першу жінку і довірив цей унікальний подарунок чоловікові, Він заснував те, що ми сьогодні називаємо шлюбом. Двоє людей стають однією новою сутністю. Один чоловік і одна жінка створюють найбільш фундаментальні людські стосунки в створеному Богом світі, стосунки, які важливіші навіть за стосунки між дітьми і батьками.
Чоловік залишить свого батька і матір, і пристане до своєї дружини. Після Бога вона стає для нього головним об’єктом його посвячення. Також і жінка залишає будинок свого батька, щоб створити нову сім’ю зі своїм чоловіком. Після Бога він стає для неї найголовнішим об’єктом її посвячення.
Проте, як би багатообіцяюче це не виглядало спочатку, гріх увійшов в цей світ. Чоловік не зміг захистити сад. Він не встояв на сторожі і дозволив змію заволодіти увагою своєї дружини, і той обдурив її. А потім і сам чоловік, особисто чув заповідь Божу, послухав свою дружину і згрішив проти Бога. І тепер в цьому грішному і проклятому світі шлюб, який є найбільш фундаментальними стосунками, не обходиться без болю і труднощів: «А жінці сказав: “Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей. І тягти буде тебе до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою.”» (Буття 3:16).
3. Матея 19: 6: “Так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог злучив, людина хай не розлучає”.
Тепер ми перенесемося на тисячу років, до слів Ісуса. Незважаючи на те, що гріх вторгся у Боже творіння, і ми дуже часто бачимо, що чоловіки і жінки перебувають у трагічному стані протиборства між собою, Ісус повертає Боже бачення шлюбу: “Що Бог з’єднав, людина хай не розлучає”. Гріх може приносити труднощі, але він не в силах скасувати Божий оригінальний план. Навпаки, шлюб був створений, щоб подолати гріх. Бог замислив із двох створити одне, а не щоб одне було роздерте на двоє.
Бог закликає чоловіків до вірності там, де перший чоловік зазнав поразки. Бог закликає кожного чоловіка охороняти і захищати свою дружину і свій шлюб зі святою ревністю — по-перше, від свого гріха, а потім вже і від інших. Її промахи не можуть бути для нього виправданням. Так само і для дружини, його невдачі не можуть бути її виправданням. Заповіт чоловіки і жінки триває вічно, “поки смерть не розлучить нас”.
Але вони будуть неминуче грішити один проти одного. Іноді навіть не дочекавшись закінчення весільного дня. І вже напевно до закінчення медового місяця. Гріх буде раз у раз кидати виклик гармонії їхніх стосунків. Але Бог заснував цей заповіт між ними, щоб вони змогли вистояти разом у важкі часи. Важкі моменти в шлюбі — це не новина. Шлюб був створений для цих важких моментів. Заповіти взагалі, як правило, призначені не для легких періодів життя, але для найважчих.
4. Ефесян 4:32: “Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам. простив”.
Це, ймовірно, єдиний головний вірш для мого власного шлюбу впродовж 12 років. І підозрюю, що доброта дуже часто недооцінюється в багатьох наших шлюбах.
У зв’язку з тими обмеженнями і присвятою, які включає в себе шлюбний завіт, чоловіки і жінки часто піддаються спокусі злитися один на одного, накинутися на свою половинку, яка завжди поруч і, здається, ускладнює життя. Однак, у Божому баченні сім’ї немає місця для підлості й неповаги між чоловіком і дружиною. Так, викриття з любов’ю. Так, непрості розмови. Так, постійна необхідність у прощенні один одного, навіть щодня. Але жодної підлості і злоби.
Чоловіки і жінки, які вірять Богові, знають, із якою добротою Він ставиться до них щомиті їхнього життя. Це зовсім не означає, що спільне життя не буде складним, та, перебуваючи у Христі, завжди шукайте можливості “бути добрими один до одного”.
5. Колосян 3:19: “ Чоловіки, любіть жінок і не будьте прикрі супроти них”
Особливу Боже покликання для чоловіка полягає в тому, щоб любити його дружину. Любов — це не просто спонтанна прихильність. Це прихильність, але не тільки. Це заповітна вірність і жертовні дії. У найважчі моменти життя у чоловіка є спокуса бути пасивним або навіть грубим. Але що необхідно його дружині і чого вимагає від нього Бог як від чоловіка — це лагідність, а не грубість, і активність, а не пасивність. Активна лагідність. Лагідність — це не слабкість. Лагідність — це сила, яка перебуває під контролем життєвих цілей. Лагідність -— ця чудова сила, вирощена Божим Духом в ще більш чудову зрілість.
Шлюб задуманий не для того, щоб зробити наше життя легшим чи гіршим, а, навпаки, кращим.
6. Колосян 3: 8: “Тепер же відкиньте й ви все те геть від себе: гнів, лютість, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст!”
Божий заклик до жінок полягає в тому, щоб підтверджувати, приймати і плекати любляче лідерство свого чоловіка в шлюбі. Її чоловік унікальний для неї. Бог не закликав дружину бути покірною всім чоловікам, а тільки власному чоловікові (Ефесян. 5:22; Тита 2: 5; 1 Петра 3: 1; 3: 5). І її покірність йому не абсолютна. У Колосян 3:18 говориться, що це повинно бути так, “як личить у Господі”. Ісус Христос — найвищий авторитет і найвища влада для неї, як і для її чоловіка. І оскільки чоловік покірний Христу і самовідданий, як Христос, вони зливаються разом у шлюбному танці, коли дружина стверджує і зміцнює його, роблячи його кращим чоловіком, ніж він міг бути без неї.
Божа покірність — це не пасивність або слабкість. Це одна з найбільших труднощів для сучасних гордих людей. Це в точності те, що ми робимо, коли визнаємо Ісуса Господом.
7. Ефесян 5:32: “ Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву”
Найкраще я приберіг насамкінець. Коли Бог говорить, що шлюб — це таємниця, то Він не має на увазі, що це щось незрозуміле, і що ми не в силах зрозуміти глибини його значення. Він каже, що це залишалося таємницею впродовж тисячоліть, але зараз, після народження, смерті і воскресіння Ісуса, шлюб вже не є таємницею. Ця таємниця розкрита.
Таємниця полягала в наступному: чому чоловік і жінка повинні залишатися разом все своє життя? Чому Бог визначив все саме таким чином? Чому влаштував все суспільство саме так? Відповідь полягає в тому, що за тисячі років до того, як Бог послав у світ Свого Сина, Він вже вклав одкровення про Ісуса в саму основу людського суспільства. Від початку Бог знав, що Він пошле в світ Свого Сина, щоб врятувати нас від гріха, і Він створив шлюб, щоб передбачити цей момент — щоб приготувати світ до Євангелія Ісуса Христа.
Значення шлюбу полягає в тому, що Ісус Христос віддав Своє життя за Свій народ, Свою наречену. Покликання чоловіка — керувати, віддаючи, а не приймаючи — вказує нам на Ісуса, який не захищав Себе і Свій комфорт, але віддав Себе за нас. Ісус — це той чоловік, який не вимагає особливих привілеїв, але бере на Себе відповідальність любити Свою наречену з прихильністю, вірністю і дією.
Любов Ісуса до Його церкви — це найголовніше значення шлюбу. Це саме те послання, яке християни бажають втілити в життя і показати світу тоді, коли дають один одному свої весільні клятви і очікують весільного бенкету Агнця (Об’явлення 19: 9). Це і є історія шлюбу.
